Яскраві і темні моменти року від політичного оглядача Андрія Кужеля

Наприкінці року заведено підбивати підсумки. Кожен згадує успіхи, досягнення, втрати, важливі події. Не є винятком і громадсько-політичне життя Чернігова. Що яскравого відбулося впродовж року, які були головні тенденції? 

Андрій Кужель

І знову Юля

Безперечно, однією з найбільш знакових подій року, що минає, стало призначення уродженки Чернігова Юлії Свириденко на посаду прем’єр-міністра України. Свириденко стала другою в історії жінкою-прем’єром (після Юлії Тимошенко). На посаді вона змінила Дениса Шмигаля, який протримався найдовше в історії України.

Однією з характеристик Юлії Свириденко, яку вже зараз можна відзначити, є вміння не тонути в бурхливому політичному потоці. Уперше в політику її привів Валерій Куліч, колишній голова Чернігівської ОДА, у якого Свириденко працювала заступником.

Після відставки Куліча, з огляду на роботу за часів президента Порошенка, здавалося, що перспективи його команди туманні. Але Свириденко довела протилежне і зробила кар’єру вже за президента Зеленського. Точніше, при Андрію Єрмаку, голові його Офісу. Саме його ставленицею називали Юлію Свириденко.

Проте, як бачимо, Єрмак не пережив шторму «Міндічгейту», а Свириденко втрималась і навіть зміцнила свої позиції.

Як і очікувалось, на місцеву політику це вплинуло мало. Нікого з земляків Свириденко до столиці з призначенням не забрала. Нових, великих проєктів на Чернігівщині реалізовано не було.

«Люди з картонками»

Масові акції, що вже увійшли в новітню історію України як протест «людей з картонками», не оминули Чернігів. 22 липня Верховна Рада проголосувала скандальний законопроєкт, що суттєво обмежував незалежність антикорупційних органів в Україні та надавав ширші повноваження Офісу Генпрокурора.

Лише з часом стало остаточно зрозуміло, що робилось це не просто так, а для того, щоб не дати хід резонансним справам проти топпосадовців. Уже восени НАБУ та САП оприлюднять дані розслідування, відомого як «Міндічгейт», що сколихне всю країну.

І, можливо, акції в Чернігові були не такими велелюдними, як у столиці. Проте це був перший факт протестних акцій у Чернігові з початку повномасштабного вторгнення. Цей факт вкотре засвідчив, що в місті є громадянське суспільство, якому не байдужа доля держави.

Активізація обстрілів Чернігова та блекаут

Починаючи з вересня, Російська Федерація посилила обстріли Чернігівщини, зокрема енергетичної інфраструктури. Повітряні тривоги били рекорди за тривалістю. А про проблеми з ППО на Чернігівщині не говорив хіба що лінивий.

Дійшло до того, що волонтер Сергій Стерненко шукав контакти керівництва Чернігівщини, щоб зі свого боку посприяти в посиленні протиповітряної оборони.

Системні удари частково досягли цілі. Після влучань увечері 20 жовтня Чернігів та північні громади області залишилися повністю без електропостачання. Завдяки цілодобовій роботі енергетиків блекаут не тривав довго: уже 24 жовтня Юлія Свириденко звітувала, що в Чернігові знову є світло.

Внутрішнє протистояння

Попри тиск з боку ворога, весь цей рік у Чернігові не припинялось внутрішньополітичне протистояння між командою колишнього міського голови Владислава Атрошенка та представниками військових адміністрацій.

Після звільнення в. о. міського голови Олександра Ломако Чернігів залишився з діючим заступником Віктором Геращенком, проте фактично вся влада в місті перейшла до начальника міської військової адміністрації Дмитра Брижинського.

Ломако весь рік продовжував публічно критикувати міську військову адміністрацію. Своєю чергою Дмитро Брижинський свою критику обрушив на тих посадовців міської ради, які залишились працювати з часів Атрошенка.

Найпублічнішим став його конфлікт з начальником управління освіти Василем Білогурою. Загострення протистояння набуло, коли вирішували, чи бути старшим класам у школі  №19 та після початку навчального року, коли через постійні обстріли школи не могли прийти до стабільного формату роботи.

А що далі?

Прогнози — справа невдячна. Історія вчить, що найбільші наші поразки були не тоді, коли ворог був сильний, а тоді, коли ми були слабкі.

Розбрат і чвари завжди ставали головним противником українців. Тому в новому році хочеться побажати всім, у першу чергу, єдності, взаємної підтримки та поваги.