Спостереження шторму

Рок музиканти мають відчувати нерв нації. У Вакарчука часто виходило. Слова його пісень ставали невід‘ємною частиною багатьох важливих подій в житті країни.

Цього разу він точно так не планував. 6 листопада вийшов в прокат біографічний фільм про «Океан Ельзи». Було кілька варіантів назви, але зупинилися на варіанті «Спостереження шторму». А вже за 3 дні шторм почала спостерігати вся країна.

Це – найбільший виклик для державності з 24.02 і найбільший корупційний скандал з 1991.

Це більше не наша внутрішня подія, її масштаб геополітичний. І всі гравці будуть використовувати цей шторм у своїх інтересах

Позиції залежної від міжнародної допомоги України значно погіршилися. Зрозуміло, що корупційний шторм використають в багатьох країнах, що суттєво ускладнить залучення коштів партнерів. Треба розуміти, що 1 рік війни коштує понад 100 млрд доларів.

Внутрішньо державу хитає. Багато ТОП-посадовців на пороховій діжці. Розгляд бюджету відклали. Парламентська монобільшість, яка понад 6 років була зборами мовчазних кнокодавців рішень Офісу, здається посипалася. Комунікація з суспільством відсутня.

Система завмерла в очікуванні продовження шторму. Станом на сьогодні державна машина – у штопорі.

Я багато критикував Офіс президента за узурпацію влади. Але слабка нефункціонуюча держава під час війни – це набагато гірше.

Українське суспільство вчергове продемонструвало зрілість. На Майдан ніхто не вийшов, як би про це не мріяв ворог.

Вимагати відставки Зеленського – безвідповідально. Але це не означає, що влада може сподіватися, що все вляжеться.

Чим довше триватиме мовчанка та відсутність рішень – тим важчі будуть наслідки. Не для влади, для держави.

День розплати обов‘язково настане. І президент має зробити вибір, чи ампутувати зараз ногу, чи інфекція знищить все тіло.

Простих рішень вже немає. Ні зимова Є-підтримка й інша роздача грошей, ні важливі контракти на літаки, ні відео записане на передовій, ні нові плани перемоги… не допоможуть. Перебити цей корупційний шторм зараз просто неможливо.

Я не бачу спроможності цього Парламенту стати суб’єктним та взяти відповідальність за державу.

Попри Конституцію з 2019 року ми живемо в централізованій президентській державі. Тому, відповідальність за збирання до купи державного управління та подолання шторму має взяти особисто Володимир Зеленський.

Колись він вмів добре відчувати людей. Зараз має відчути запит на справедливість. І усвідомити: закон – вищий за дружбу, держава – важливіша за політичний комфорт.

Почати потрібно з демонстрації повної довіри та підтримки антикорупційних органів. Звільнення «5-6 менеджерів», які створили систему управління та повністю її контролюють. Перезавантаження уряду. Звільнення керівників правоохоронних органів, які фігурують на плівках і без яких «схеми Міндіча» не могли існувати. Припинення переслідування опонентів влади в політиці, місцевому самоврядуванні, армії. Діалог з опозицією, громадянським суспільством та країною. Це не вичерпний перелік дій, на які чекає суспільство. Але без них подолати шторм не вийде.

Тим більше, ми розуміємо, що є інші плівки, і інші фігуранти, і все не обмежувалося 100 млн дол з «Енергоатому». Тому відсторонення чи звільнення фігурантів ЦИХ плівок – не є рішенням.

Адже удар по державі – більш ніж серйозний. З чим асоціюється тепер в світі влада воюючої України? З черговим золотим унітазом? З мафіозною зграєю, яка давала псевдоніми один одному? «Че Гевара», «Карлсон», «Професор», «Алі Баба»… Ці персонажі скаржаться один одному на більш в спині, адже важко носити сумки з грошима. А також скаржаться на марну трату коштів на захист підстанцій, які невдовзі стали об‘єктами атак російських ракет і дронів.

Це точно не ті асоціації, на які заслуговує країна, народ якої героїчно протистоїть жахливій агресії армії, якої боїться вся Європа.

Нація, що демонструє світові Героїзм, Стійкість, Винахідливість, Взаємопідтримку не може асоціюватися з тотальною корупцією!

Нас не має перемогти зневіра. Як би не було складно, ми маємо змінити тональність і настрій.

Врешті решт, потрібно віддати належне детективам НАБУ. Коли друзі президента тремтять або тікають, це означає, що антикорупційні органи вперше за довгий час змогли і не злякалися торкнутися того, що десятиліттями ховали під килим. Тепер лояльність Банкової не рятує. Це дуже серйозний зсув.

І це – знак надії. Бо справжній шторм не той, що руйнує, а той, що очищує. Країна здатна пройти його, ми не вперше стоїмо перед прірвою. І сьогодні нам потрібне не диво – а сміливість.

Сміливість сказати правду.

Сміливість перезавантажити владу.

Сміливість зберегти державу.

Україна обов’язково вистоїть.

Бо ми вже не раз доводили, що вміємо робити неможливе.

Олександр Ломако