Влад Плис повернувся з полону. А наступного дня був похорон мами

12 червня, в четвер, з полону повернувся 46-річний Влад Плис, чернігівець. Наступного дня дізнався про смерть матері, 65-річної Марії Плис.

— Влад пробув у полоні два роки і п’ять місяців, — тримається за серце Володимир ПЛИС, чоловік Марії і батько Влада. — В полон потрапив на курахівському напрямку, на Донеччині.

Працював зварювальником. Де знаходив підробіток, брався. Останній рік — за містом. На підприємстві зварював металоконструкції.

На війну пішов добровольцем. У 2022 році. У військкоматі не хотіли брати. Та в кінці осені мобілізували. Трохи побув на навчаннях. І на Донеччину.

Про те, що син безвісти зник, сповістили з військкомату. А через декілька днів з’явилося відео його допиту. Знали, що живий. Ті хлопці, що з ним тоді були на позиції, загинули. Один з Чернігова. Потрапили під танковий обстріл. Сина сильно контузило.

12 червня на телефон прийшло повідомлення: «Вітаємо! Ваш син повернувся з полону». Тоді вже сам нам подзвонив. На годиннику була друга дня, початок третьої. Мама дізналася про повернення. Але побачити не встигла. Його одразу повезли в реабілітаційний центр. Тієї ж ночі померла. Нема мами… Тепер все навантаження на мене. Кажуть, на реабілітації буде мінімум місяць.

— На похорон відпустили?

— Так. На день. Приїздив не сам, з психологом. Ходив за ним всюди, не лишав самого. Не можна абищо їсти, пити. Уявіть, як з них там знущалися?

Вдома не дозволили переночувати. Наступного дня похорон, на кладовище.

Тримали його в Горлівці. Коли наші почали їх трохи обстрілювати, перекинули на Торез. Звідти завезли у Бійськ на Алтай. Так знущалися. Казав, що увесь синій був. І руками, і шокерами били.

Під час обміну бачив тих росіян, які були у нас в полоні. У всіх відгодовані пачки. Зади відрощені. Не повірив, що це полонені. Зайшли в автобус, а вони і там після себе срач залишили. Пів автобуса сміття. Свині є свині.

— Треба займатися документами, — зітхає Володимир Плис. — Попросив залишити на кладовищі місце для себе. Сьогодні їздив, оформляв документи. Треба зробити ксерокопії. Бо в рацсі паспорт заберуть, утилізують. Автівку син оформив на маму. Треба на себе переоформити.

— Родина у сина є?

— Розлучений. Є онук. З мамою зараз в Німеччині. Спілкуються. Дзвонили, питали, чи треба допомога.

* * *

Юлія СЕМЕНЕЦЬ