Грабунок та катування за наказом. Почався суд над російським військовим Нікітою Желудковим

15 жовтня в Чернігівському районному суді почали розглядати по суті справу  за обвинуваченням у воєнних злочинах 29-річного російського військового Нікіти Желудкова з Новосибірська, міста за 4 тисячі кілометрів від Чернігова. 

На російських сайтах Желудкова представляють героєм, який воює з націоналістами

У лютому-березні 2022 року Желудков, як каже слідство, був командиром розвідувальної роти 35-ї окремої мотострілецької бригади 41-ї загальновійськової армії центрального військового округу збройних сил Російської Федерації і брав участь у захопленні Чернігівщини. Його обвинувачують за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України «Жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів та звичаїв війни, вчинені за попередньою змовою групою осіб». Стаття передбачає позбавлення волі від 8 до 12 років. Справу розглядають заочно, тобто, за відсутності обвинуваченого, якого продовжують викликати до суду.

Інтереси росіянина представляє Андрій Котенок, державний захисник від Центру безоплатного правового захисту. Справу розглядає голова Чернігівського районного суду суддя Владислав Кухта. На засіданні 15 жовтня прокурорка Дар’я Павлова зачитала обвинувальний акт з коротким описом подій, що встановило слідство.

Під час повномасштабного вторгнення росіяни швидко просувалися від кордону, і вже з 26 лютого 2022 захопили територію біля села Халявин під Черніговом. Село виявилося відрізаним від обласного центру, російські військові контролювали його більше місяця, до квітня.

,24 лютого, у перший день великої війни, чернігівці Олександр Б. та Олександр Г. з родинами приїхали в Халявин до родичів. За кілька тижнів вони вирішили йти з окупованого села в Чернігів за продуктами. З собою мали телефони та гроші, які взяли, щоб було на що жити, адже їхали на невизначений термін. За 500 метрів від села чоловіки натрапили на росіян.

— 17 березня в обід Желудков, діючи умисно, разом з іншими військовими російської федерації, поки невстановленими слідством, одягнені у військову форму, відкрито демонструючи зброю, їхали військовим автомобілем БМП по грунтовій дорозі, — повідомила Дар’я Павлова. — Між селами Халявин та Полуботки помітили двох цивільних: Олександра Б. та Олександра Г. Чоловіки були без зброї, участі у бойових діях не брали, і до них не готувалися. Були в цивільному одязі. Желудков, користуючись своєю перевагою, маючи зброю, віддав наказ чоловікам сісти до їхньої військової машини. Привезли до одного з будинків у Полуботках.

Обвинувачення каже, що російські військові, за наказом Желудкова,  привласнили майно цивільних чоловіків. Це не було виправдане військовою необхідністю — у Олександра Б. забрали мобільний телефон «Самсунг» вартістю 36 тисяч 360 гривень та кнопковий телефон, сім-картку та 500 доларів. Згідно курсу, на той момент, це було 14 тисяч 625 гривень.

У Олександра Г. забрали 10 тисяч гривень та 300 доларів — тоді це було 8 тисяч 775 гривень.

Желудков, за даними слідства, наказав російським військовим зв’язати незаконно затриманим чоловікам руки та зав’язати очі. Їх доставили до погреба місцевих жителів, там у Полуботках розташовувався російський командний пункт. Їх допитували близько години, а потім під конвоєм повели вглиб села, де кинули до іншого погребу.  Чоловіків там тримали три доби, з 17 до 20 березня, без їжі та води. Лише раз дали попити і банку консерви, не випускали з погреба, не дозволяли ходити в туалет.

20 березня російські військові на БМП відвезли потерпілих в Терехівку, село неподалік Халявина. Там допитували про розташування підрозділів ЗСУ. Після цього повезли в сусіднє селище Седнів, де чоловіків разом з іншими полоненими, військовими та цивільними, тримали на території крохмального заводу просто неба.

Олександр Антоненко, військовий з Чернігова, захоплений росіянами у полон, так згадував про Седнів: “Наступного дня перевезли в сусіднє селище Седнів. Завезли на територію крохмального заводу, де були й місцеві, яких теж узяли в полон. Нас усіх два тижні тримали просто неба. Дощ, сніг, вітер — ми сиділи й лежали на бетоні або на землі. Дехто відморозив ноги, я також. А за парканом, на сусідньому підприємстві, можливо, був пересувний крематорій. Я його не бачив, але про це говорили місцеві полонені й постійно стояв сморід горілого м’яса. Над головою шугали винищувачі й гелікоптери. Охоронці нас не годували. Їжу давала група, яка перевозила поранених. Якщо їх не було, вони когось повезли, ми знали, що два дні їжі не буде. І води могли не давати. А іноді навіть цигарки видавали, по дві-три”. Детальніше за посиланням:

https://texty.org.ua/articles/109117/12-dniv-na-vijni-i-10-misjatsiv-u-poloni-istorija-bijtsja-oleksandra-antonenka-z-chernihova

Потерпілі добре запам’ятали обвинуваченого Нікіту Желудкова і впізнали по фото, що надало слідство, говорять у прокуратурі — худе обличчя, тонкі губи, прямі брови, слов’янської зовнішності, віком від 20 до 27 року.

На наступних засіданнях суд планує дослідити письмові та речові докази, зібрані стороною обвинувачення, а також переглянути відео зі слідчими експериментами за участі потерпілих, а також допитати їх. Зараз чоловіки служать у силах оборони України.

Де зараз Желудков, невідомо.

Юлія Семенець

Матеріал написаний за підтримки IWPR