«Ракета ніби зрізала частину квартири». Лікар Роман Москаленко загинув під час обстрілу Києва

— Хто б міг подумати, що в місті-мільйоннику Києві ракета влучить саме в його квартиру. Якби на якийсь метр у бік, можливо,  Рома був би живий, — не може прийняти втрату племінника 59-річний Михайло МОСКАЛЕНКО. Чоловік дістає з кишені телефон, показує відео. — Кухня, холодильник, коридор цілі.

Роман Москаленко

Навіть новорічні іграшки на поличці шафи лежать. А кімнати, де спав Рома, і пів квартири немає… Ракета ніби зрізала частину. Тепер там провалля.

Аби ж він вибіг у коридор, було б більше шансів врятуватися…

У ніч на 31 липня росіяни атакували Київ шахедами, а після 4.30 полетіли крилаті ракети. Один з «Іскандерів» вдарив по багатоповерхівці у Святошинському районі столиці. Розбило під’їзд, під завалами загинуло п’ятеро дітей, а загалом жертв — 31. Серед них і 39-річний Роман Москаленко, чернігівець. Його квартира була в тому під’їзді на сьомому поверсі з дев’яти.

Цей обстріл Києва вже назвали одним з найстрашніших.

Рома закінчив школу №23 в Чернігові на Бобровиці. Виріс у приміській Новоселівці. Потім поїхав у столицю і навчався на медика. Дев’ять років працював у приватному медичному центрі в Києві лікарем-неврологом. Під дописом про прощання в соціальних мережах — понад дві сотні коментарів вдячних пацієнтів.

— Вітя, батько Роми, уже зранку знав новини. По фото й відео впізнав будинок та двір сина. Подзвонив мені і сказав, — продовжує Михайло. — Племінника дістали майже останнім, о 00.30. Майже добу шукали. Постійно дзвонили, ішов виклик. Телефона не знайшли.

Ми сподівалися на диво. Та його не трапилося.

Під’їзд дев’ятиповерхівки в Святошинському районі Києва після влучання крилатої ракети «Іскандер-К»

Голова і тіло були понівечені. Там місиво було. Тішимося, що хоч усе тіло змогли поховати. Декого знаходили частинами.

Своєї родини Рома створити не встиг. За два тижні до загибелі привіз батькам свою улюбленицю — песика Шейлу, породи угорська вижла (невеличка, до 10 кілограмів, руда собачка).

— Я тоді ще пожартував, сказав брату: «Ось вам онучка», — згадує Михайло. — Не думаю, що Рома щось передчував. Просто дуже любив тварин. Але на собаку треба час і сили. У нього ж постійні чергування на роботі.

З Романом Москаленком прощалися двічі. Спочатку біля медичного центру, де він працював. Прийшли понад 70 людей, колег і його пацієнтів.

— Рома був тією людиною, яка жила своє життя на повну. Не поспішав, приймав виважені рішення, — каже 37-річний Владислав ЦАРИК, лікар-терапевт. — Товаришували і працювали з ним близько 10 років. І жодного поганого слова про нього, як спеціаліста, я не чув.

Того ж дня, 5 серпня,  труну з тілом привезли в рідний двір у Новоселівці. Наїхало з два десятки машин, зібралося близько сотні людей.

— Під час облоги Чернігова вулиця була постійно під обстрілами. У двір до брата прилітали міни. З Вознесенського сюди стріляв танк. Родинний будинок вщент вигорів, — згадує березень 2022 року Михайло. — Наче тільки все відновили батьки Романа. Гараж побудували власними силами, волонтери поставили модульний будинок. Видихнули, що є де жити. І тепер таке горе.

Попрощалася з хазяїном і Шейла. Після відспівування Наталія Чаус, хрещена Роми, попросила випустити собаку.

Віталій, батько, Наталія, мати (на фото в центрі) прощаються з сином Романом Москаленком у Новоселівці під Черніговом, на місці свого зруйнованого будинку

— Шейла, це Рома, це твій Рома! — підіймав за передні лапи тварину біля труни 63-річний Віталій МОСКАЛЕНКО, батько. Не розуміючи, що бачить господаря востаннє, Шейла загравала, стрибала до Віталія.

— Прощайся з ним, — дивилася на собаку та плакала біля домовини Наталія МОСКАЛЕНКО, мати.

Роман був єдиним сином у родині. Поховали на чернігівському кладовищі «Яцево».

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Цей матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відповідальність за його зміст несе виключно ТОВ «Редакція газети «Весть» і вона
не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу