— У січні цього року дали, десь після Різдва, — уточнює жінка. — Встановлювали син з другом. За день упоралися. Привозили матеріал на теплиці спеціальними машинами.
Волонтери «Червоного Хреста» брали на список людей, які постраждали від російського вторгнення. Записували, хто чим займається, яке тримали господарство.
У мене було дві теплиці. Та під час боїв на городі 12 снарядів лягло. Під кінець березня ще і касетним посеред двору влупили. Теплиці прошило уламками, плівку порвало. Скотчем латали. Чотири здоровенних мотки вимотала, а толку не було. Плівка городом літала.
У вересні я була в доньки в Швейцарії, вивезла внучку до неї. Кума дзвонить, каже: «Теплиці роздавати будуть», — розповідає про минулий рік. — А я їй: «Мені, як потопельнику, везе, нічого на дурняк не дістається». Та через декілька днів і мені дзвонить незнайомий номер. Передзвонила зі швейцарського. Пояснила, що немає вдома. А вони: «Теплиця з полікарбонату треба?». Радію: «Не відмовлюся». 14 березня видали, 16-го хлопці поставили. Добротна, каркас з металу. Стіни напівпрозорі. Збирати легко, якби не було кому, то і сама впоралася б. Волонтери відео-інструкцію прислали, як складати. Довжиною 10 метрів, шириною три.
— Що вже посіяли в новій теплиці?
— Ранні помідори. У касетних стаканах зійшли огірки. Між помідорами будуть перці. Розсадою в цьому році зайнялася пізно, 20 березня.
Алла Примаченко знімає рукавиці, кладе в корзину на картоплю і веде до гуманітарної теплиці. Усередині душно, на стінах конденсат. Зверху вздовж полікарбонатної стінки відкриваються віконця для провітрювання. Перед дверима — металева буржуйка з трубою, що йде вздовж теплиці і виходить з іншого боку. Три грядки з розсадою, між «зеленухою» жовті блістери, написані сорти, аби не поплутати.
— Кріп зійшов, — підмічаю.
— Він був посіяний ще до того, як встановили теплиці. Раніше тут грядки були, — махає рукою. — Буржуйку самі встановили. Труба визирає із вікна метрів за два. Кочегарю, як приморозки. Оберемок дров закладаю, на ніч вистачає. Цю ніч не топила. На городі долазилась до темноти.
— Танк, — сміється. — Із магазину йду, дивлюсь на цю трубу, що з теплиці стирчить, і самій смішно стає. Дзвоню сину: «Вітю, треба щось робити з нею. Їй Богу, наче дуло. Ще подумають, що справжнього танка замаскували і гранату кинуть». Син приїхав, прилаштував коротшу трубу під кутом 90 градусів.
— Яка температура всередині?
— Градусника немає, але відчуваю, що до 40 точно є. Відкриваю зранку всі кватирки, щоб повітря гуляло.
— Яка ринкова вартість такої теплиці?
— 27 тисяч гривень.
— У минулому році господині ганялися за розсадою. За десяток капусти просили 30-35 гривень. Знизиться ціна в цьому році?
— Помідори по 50 були, — згадує минулорічні ціни. — Киїнка — розсадне село. Але під час обстрілів боялися сіяти. У цьому році вже трохи повідходили. Ціну, думаю, збавлять. Цвітну, середню і пізню капусту ще тільки будемо сіяти. Огірки, помідори, перці будуть під кінець травня. Огірків десь до сотні в одній теплиці. І в інших до двох сотень. Сорт «Кураж», — каже про огірки, — як на мене, найкращий. Перців, помідорів і не рахувала.
Жінка продає свій товар на «Привокзальному» в Чернігові. Спочатку розсаду, потім овочі.
— Наскільки це вигідне заняття?
— З калькулятором не рахували. Звикли, втягнулися в цю справу. Другий поверх будинку відведений під розсаду. Стоїть лампочка на 400 вольт. За місяць на електроенергію виходить десь під тисячу гривень.
За освітою я агроном. Дід з бабою тримали парники, займалися квітами. Мене батьки відправили в Прилуки, у пед. Доїхала до Вертіївки і змінила маршрут до Борзни, там вивчилася на агронома.
У Долинське на Сосниччині вийшла заміж. Там на фермі поставили зоотехніком, управляючою ферми, обліковцем. Через 12 років розвелася з чоловіком, повернулася додому. Працювала в розпліднику «Зеленгоспу», зараз там гіпермаркет «Вена», «Голлівуд».
* * *
— Частину картоплі з погреба витягувала 14 березня, на Явдохи. Іншу — на теплого Олексія, 30 березня, — повертаємося до картоплі. — Для експерименту привезла швейцарської 20 кілограмів.
Обробила «Максимом» і «Селестопом». Від хвороб і шкідника, дротяника. Син перед роботою маркером зробив лунки. Потикаю, сапкою загребу. Через 30 днів, як зійде, обгорну, оброблю «Зенкором». Виходить такий собі панцир. Картопля сидить, зілля не росте. За таким методом уже 10 років не сапую. А потім облаштую крапельний полив.
— Які швейцарські сорти садили?
— Сім сортів. Пакунок на 2,5 кілограма там коштує чотири франки. Це 160 гривень.
— Через кордон у мішку тягли?
— За два рази переслала поштою. За 20 кілограмів посилки треба заплатити 50 франків (2050 гривень). Низ посилки вкладали картоплею, зверху — продукти, речі.
Оранка в Киїнці в цьому році коштує 70-80 гривень за сотку. Мотоблоком трохи дорожче, бо менше зворотів відкопувати.
— На смак швейцарська відрізняється?
— Не дуже. Усе за сортами, запакована, помита. На смаження — один сорт, на варіння — інший. На чіпси або картоплю фрі — ще інший. Усе пишеться на пакетах. Побачимо, як підлаштується до нашої землі і що з цього вийде.
* * *
— На громаду гуманітарних теплиць роздали десь 40, — додав Андрій ГОЛОВАЧ, голова Киїнської територіальної громади. — Представники «Червоного Хреста» опитували людей, самі обирали, кому давати.
