«Злив бензин і пішов палити. Отримав 400 доларів»

Андрія Медвідя засудили за підпал релейної шафи. Тримав вдома гранати, зливав росіянам дані про військові об’єкти

Чернігівський районний суд виніс вирок 44-річному Андрію МЕДВІДЮ, чернігівцю. У вироку йдеться, що він вчиняв диверсії на залізниці та наводив російські удари по військових об’єктах Чернігова.

Медвідь — колишній міліціонер. Покинув службу у 2015 році. У 2023-2024 роках працював маляром на чернігівському автозаводі.

Андрій Медвідь у суді

Завербували через телеграм-канал. Про це розповів на суді

На суді переглянули відео  обшуку будинку Медвідя та зі слідчого експерименту. Слідчий повідомив, що обшук почався 5 вересня о 8.57. Біля будинку сиділа вся родина: чоловік, його дружина та два сини. На столі лежали їх телефони, вміст яких переглядали правоохоронці.

Під час обшуку Андрій заявив, що буде спілкуватися російською мовою. На запитання слідчого: «Як вийшов на зв’язок з російськими спецслужбами», відповів:

— 16 августа в телеграм-канале общался с ботом. За подпал шкафчика возле железной дороги пообещали заплатить от 300 до 500 долларов. Сделал фото шкафчика, который расположен недалеко от дома. Ответили, что подходит, — говорить на відео Медвідь. — Через неделю дома с канистры слил в литровую бутылку бензин. Взял пакет черного перца, чтоб собаки не взяли след. И около двух часов ночи пошел палить шкафчик. Работал в перчатках. Бутылку выкинул там же.

Когда разгорелось, снял 10-ти секундное видео на свой телефон  и отправил боту в телеграм. Видео также скинул на телефон старшему сыну. Со своего телефона удалил через день».

Слідчий питає пароль, відкриває листування між батьком і сином. Телефонує на номер Медвідя, щоб підтвердити абонента. Дзвонить телефон Андрія. Далі гортає листування і знаходить відео. Вмикає. Шафа палає внизу і зверху. До речі, чорний перець Медвідю не допоміг, факт підпалу і чоловіка поряд зафіксували відеокамери поблизу.

З цифровим паролем «Z»

— Неделю никто мне не отвечал, — продовжив Медвідь. — А потом написали, что оплата будет в течении двух недель.

4 сентября на электронный кошелек-pay (пэй) пришло 400 долларов (понад 16500 гривень). Половину вывел на банковскую карточку, нужно было оплатить учебу сына. В течении часа деньги были уже на карте.

Обшук будинку Медвідя продовжили ввечері. Правоохоронці знайшли планшет чоловіка.

— 17.19 година. У мене в руках планшет Андрія Медвідя з цифровим паролем «Z», — пояснив слідчий. — Заходимо у додаток. 16 серпня о 13.12 чоловік скинув у чат-бот росіян три посилання на об’єкти військово-промислового комплексу і скриншоти з мітками їх розташування. Що це ви робили?

— Скидывал метки объектов и ссылки на них в яндекс-карте (російські карти, аналог гугл-карт). Обратил на них внимание, когда гулял с собакой, — відповів Медвідь. — Две метки — это места, где видел, что находяться военные в микрорайонах Масанов и ЗАЗа. И одну, где считал, что ремонтируют военную технику, на которой могут перевозить личный состав. Фото не делал.

Слідчий передивляється далі, цитує повідомлення, що Медвідь відправив в телеграмі:

— «Это цех-кузня – где сейчас производяться боеприпасы (снаряды, мины для минометов) Знаю из рассказа знакомого, который там работает. Рабочий день с 8.00 до 16.30, но сейчас часто работает до 18.00. Суббота рабочий день по распоряжению воскресенье выходной. Также там производят запчасти для военной техники и грузовиков».

— «Это ворота и территория где 100% находиться воинская часть или ТРО. Туда и оттуда постоянно выезжают военные и легковые авто в камуфляже. Также туда часто заезжают топливозаправщики. Стоит человек в форме на воротах с оружием».

В ході обшуку, вказано в судових матеріалах,  поліціянти вилучили мобільний телефон і планшет Медвідя, через які він листувався з російськими спецслужбами. А також обріз, вісім гранат, два заряджених магазини до кулемета, дві димові шашки.

— Гранату РГД-5 нашел в апреле 2022 года возле растрелянных машин на Бобровице (мікрорайон Чернігова), после окончания боевых действий в области. Хранил дома в диване в целях самозащиты, — розповів він на судовому засіданні.

Наступного дня після затримання, 6 вересня, на слідчому експерименті Андрій Медвідь показав ті місця, посилання на які скидав росіянам. Показав, як робив мітки.

Батьки намагалися виправдати сина

 Микола і Людмила МЕДВІДІ, батьки Андрія, розповіли у вересні 2024 року, відразу після затримання сина.

 — Ми родина патріотів. Молодший син військовий. Під час облоги завозили в лікарні гуманітарку, — зустрічає біля хвіртки батько. — Андрія затримали вранці, коли він їхав на роботу. З того часу до сина не пускали. Перемовилися лише кількома словами в залі суду, коли йому обирали запобіжний захід.

— Де Андрій узяв зброю, гранати, набої?

— Помпова рушниця — то моя. Купив років 15 тому. Зберігав, як годиться, у сейфі, — запевняє Микола Андрійович. — Усе інше — молодшого сина. Обороняв Чернігів, потім був на кордоні. Звідти поїхав на схід. Воював на харківському напрямку, біля Бахмута, Покровська. Часто зупинявся вдома з побратимами. Більшість з них уже і в живих немає. От хлопці і позалишали.

Андрій працював у виховній колонії №44. Під час Майдану охороняв тодішнього міністра МВС Арсена Авакова. У 2014 році був в АТО у складі старшого групи серед міліції. Потім у державній службі охорони. Важка служба була всюди, може, де клепка і вилетіла тоді.

Ми не знімаємо вини з нього. Так, дійсно, сидів Андрій в інтернеті постійно. Роботи майже не було. Працював тиждень на ЗАЗі, підміняв людину. До того теж там працював, у минулому році.

Дивно, але в матеріалах суду вказано, що Андрій Медвідь працював директором ТОВ «ТД «Тріумф плюс». Це була фірма батька. Переписали на сина.

— Можливо, таки комусь і вдалося йому в інтернеті мізки промити, — зітхав батько. — Але не думаю, що це фсбшники були. Захотів підзаробити легких грошей.

Батьки ходили на всі судові засідання, щоб підтримати сина.

У суді розкаявся

Справу Андрія Медвідя розглядали колегіально, у складі трьох суддів. Головуюча суддя: Лариса Хоменко, судді-учасники колегії: Владислав Кухта та Тетяна Костюкова.

Судили за трьома статтями: частиною 2 статті 111 «Державна зрада», частиною 2 статті 113 «Диверсія» та частиною 1 статті 263 «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами».

У суді Медвідь розкаявся. Сказав, що людина, яка з ним спілкувалася в телеграмі, не представилася. Але він розумів, хто це може бути.  Погодився на співпрацю, бо на той час перебував у скрутному матеріальному становищі. Потребував коштів на оплату навчання сина. При цьому, на його думку, передавав дані щодо об’єктів, що не мали важливого значення для РФ.

15 березня нинішнього року по цехах автозаводу росіяни вдарили шахедами. Від вибуху загорілося. Пошкодило сім автобусів та сім тролейбусів. Їх виготовляли на замовлення міста Хмельницький. Чимало працівників заводу згадали тоді про розставлені мітки, злиту інформацію.

Суд присудив Андрію Медвідю 15 років позбавлення волі з конфіскацією  майна. Також він має сплатити 2387 гривень  70 копійок процесуальних витрат.

З вироком Медвідь не погодився. Його адвокат Денис Ісаков подав апеляційну скаргу в Чернігівський апеляційний суд.

— Вирок суду першої інстанції залишили без змін, — прокоментувала Марина ЮЩЕНКО, прессекретарка обласної прокуратури.

Дружину Андрія, теж судили наприкінці листопада 2024 року. У вироку суду йдеться, що в серпні того ж року вона повідомляла в телеграм-каналі про переміщення військовослужбовців ТЦК та СП (військкомат).

Свою вину визнала. 13 листопада 2024 року уклала угоду з прокурором про визнання винуватості. Жінку засудили за частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період». Позбавили волі на п’ять років та звільнили від відбування покарання з іспитовим строком два роки. Мобільний телефон «Реалмі 6», РМХ 2001, з якого вона відправляла повідомлення,  вилучили у власність держави. Апеляційну скаргу не подавала.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать виключно автору.