Загинув під Куп’янськом
18 грудня в Чернігові попрощалися з 43-річним Олександром Майданом. 15 років Олександр працював у службі охорони магазинів «Союз», «Квартал», був начальником служби безпеки ТОВ «Наша Булочка». У червні пішов добровольцем на фронт. Служив у військовій частині А4784 командиром механізованого взводу.
— Побратимам вдалося витягти Олександра з поля бою, та поранення було надто важким. Уламок міни пробив легені. З боку, де не було бронежилета, залетів. Нам його навіть показали, невеличкий, розміром з п’ять копійок. Але він став смертельним, — розповідає 39-річний Юрій МАЙДАН, брат. — 20 хвилин Сашко ще був при тямі. Побратим розповів, що метрів 500 ніс його до пункту, де мали надати допомогу. Останні метрів 70 тягнув мертвого.
Дякуючи цьому Сергію, у нас є тіло брата, ми змогли його поховати. Зараз там, де був бій, червона зона, під окупацією. Після бою, в якому брав участь Олександр, наші військові покинули ту зону.
Олександр Майдан загинув поблизу села Синьківка, на куп’янському напрямку, на Харківщині.
Закінчив школу №33, чернігівський педагогічний вуз, факультет фізичного виховання. Захоплювався футболом. З дружиною Іриною виховували двох синів. 15-річний Єгор десятикласник у ліцеї №15, 13-річний Назар семикласник у школі №35.
— Зазвичай сни попереджали мене про небезпеку. А перед загибеллю коханого було зовсім спокійно. Вихід у бій був незапланований, я так розумію. Лише написав мені ввечері: «Сьогодні я йду. Ми йдемо на поміч. Все буде добре», — каже 41-річна Ірина МАЙДАН, вдова. — Його взвод був у пеклі, а він завжди мене заспокоював. Ніколи не жалівся, переживав за своїх хлопців, був готовий віддати життя за кожного.
Олександр Майдан мав офіцерське звання — молодший лейтенант. Близько трьох місяців проходив підготовку в Британії. Повернувся наприкінці вересня.
— У середині жовтня, після навчання за кордоном, Сашку вдалося два дні побути вдома. Чоловік змінився. По-іншому спілкувався з дітьми, розповідав їм, що таке насправді війна. Що важливі не матеріальні речі, а родина і близькі люди. Щоб вони, брати, підтримували один одного і мене. Разом ми були 16 років. Ці два дні відпустки стали наче медовий місяць для нас з Сашком. Я встигла йому сказати, що я і діти пишаємося його вибором, — продовжує Ірина. — Учора побратими мені повернули телефон чоловіка. Почитала лише його переписку з синами. Звертався до них з одним проханням: «Ви маєте оберігати маму. Не робіть так, щоб вона хвилювалася. Обіцяйте мені, що будете її слухати. Вона жінка. Ви маєте її поважати і берегти». Коли йшов на фронт, поклав руку на плече старшому сину, сказав: «Синок, ти тепер головний. Ти маєш підтримувати маму, допомагати брату. Я на тебе залишаю родину».
Чернігівці розслабилися, забули, як прилітали ракети і була облога. А війна зовсім близько, гине багато військових. Треба допомагати ЗСУ. У Назара в школі лише на одному ярмарку, де учні продавали смаколики, зібрали на армію більше 60 тисяч гривен. У Єгора в ліцеї за рік зібрали кошти на чотири безпілотники. Немає можливості допомагати грошима — плетіть шкарпетки чи маскувальні сітки, робіть окопні свічки.
Попрощатися з героєм прийшов 50-річний Віталій ХРУСТИЦЬКИЙ, колишній начальник Муніципальної варти, депутат Чернігівської міської ради. Служить в Збройних силах. Разом працювали в службі охорони магазинів «Союз» на початку нульових.
— Приїхав у місто лише на кілька годин, — сказав Хрустицький.
Заупокійна служба за Олександром Майданом пройшла в Катерининському соборі, поховали на кладовищі «Яцево».
Для потреб підрозділу загиблого Олександра Майдана:
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/96ETSJggom
Номер картки банки «Монобанку»:
5375 4112 1084 9795.
Допомога родині Олександра Майдана:
Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9GCEk433yB
Номер картки банки «Монобанку»:
5375 4112 1085 0009.
* * *
— На дев’ятий день після загибелі Олександр повернувся на землю, де народився і виріс. І ця земля прийме його в свої обійми. Близько двох тисяч воїнів землі чернігівської з 2014 року загинули в цій російсько-українській війні, — говорив 44-річний Роман КІНИК, настоятель Катерининської церкви. — На місці, де зараз покоїться тіло воїна Олександра, у 2023 році охрестилися 258 діток. Це наша надія.
* * *
20 грудня на Сновщині попрощалися з 48-річною Оленою Єрмак, військовослужбовицею, учасницею бойових дій.
Напередодні вторгнення жінка уклала контракт із ЗСУ. 23 лютого 2022 вирушила до військової частини А0216 в Одеської області на посаду кухаря. Там і несла службу. Цього року жінці стало зле, після обстеження виявили онкологію. Проходила лікування в Києві, потім у чернігівському онкодиспансері. Але хвороба виявилася сильнішою.
Олена була розлучена. Доньки вже дорослі: 29-річна Інна та 21-річна Дарина. Поховали військову в селі Попільня.
Ольга САМСОНЕНКО. Фото з сімейного архіву родини Майданів
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (724)
- Війна (252)
- Перехрестя (178)
- Політика (91)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (74)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)