З ПОКІЙНОГО ВОЇНА ЗНЯЛИ АМЕРИКАНСЬКІ БЕРЦІ ЗА 16 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

В Катерининській церкві попрощалися з 31-річним Сергієм Волковим, чернігівцем, військовим. Церемонія проходила 16 серпня. Чоловік трагічно загинув у ДТП 11 серпня в Дніпропетровській області, біля села Божедарівка.

— 9 серпня мені робили операцію на черевній порожнині, видаляли жовчний. О 21.00 син приїхав провідати. Персонал дізнався, що він з фронту, тому і впустили сина до мене. Посидів хвилин 10-15 і поїхав ночувати додому. Зранку  теж провідав і поїхав. На війну, —  плаче 59-річна Раїса ВОЛКОВА, мати. — Був єдиним сином. Сергій на війні з 2014 року, тому були постійні хвилювання за нього. Його відпустили з-під Бахмута Донецької області лише на два дні. З дорогою. Сергій був замполітом. Пройшов шлях від головного сержанта роти до молодшого лейтенанта, командира механізованого взводу та згодом лейтенанта, заступника командира роти.

24 січня Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил України, відзначив нагрудним знаком «За збережене життя». Отримав десь через пів року. Також нагороджений відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції», подякою від Голови ДПСУ, медаллю «За оборону батьківщини», почесними нагрудними знаками «Ветеран війни», багатьма грамотами від командування Прикордонного загону.

Тричі був на ротації в Бахмуті. Місяць там, місяць їх виводили на відпочинок. Двічі отримав контузії.

Сергій розлучений. Доньці Ангеліні сім років.

— Ангелінка — його маленька копія. Сергій, за можливості, постійно з нею спілкувався. Висилав гроші. Між ними був тісний зв’язок. Онучці й досі не сказали, що тата немає. Розуміємо, що треба, але це важко. Незадовго до загибелі Сергія Ангелінка зробила татусеві подаруночок. Вислала поштою. Але Сергій його так і не встиг отримати, — печалиться мати.

— Сину купив хрестик і освятив його в церкві Михаїла і Федора. І коли вже поїхав, я у ванній кімнаті на поличці помітив, що після душу він залишив його разом із жетоном. Сергій попросив відправити хрест і жетон «Новою Поштою». Відправив. Але син його так і не отримав. Пішов на пошту, мені повернули відправлення, — говорить 65-річний Валерій ВОЛКОВ, батько. — Перша машина на бла бла карі відмінилася. Він знайшов іншого водія. Той узяв 1700 гривень за дорогу від Києва до Костянтинівки, за 30 кілометрів від Бахмута. Машина потрапила під фуру. У водія лише перелом ноги. Сергій і ще один молодий хлопець, цивільний, загинули на місці. Усю дорогу ми переписувались в телеграмі з сином. Востаннє був на зв’язку 11 серпня о 1.05. І десь відразу після того він загинув. Їхав по формі.

За два дні до приїзду в Чернігів син купив собі американські берці за 16 тисяч гривень. Казав, які вони зручні, міцні, нога не пітніє. Поїхав теж у них. А коли в дніпропетровському морзі стали забирати тіло, то мені віддали форму, речі, що з ним були, і шкарпетку. Одну! Уявляєте, так поспішали з покійного зняти взуття, що й одну шкарпетку забрали. Став питати: «Де берці». Сказали, він їхав у таксі без берців.

16 серпня одночасно з Сергієм Волковим у церкві відспівували 47-річного Вадима Авраменка (про нього «Весть» згадувала в минулому номері). Жалобна процесія з двома трунами йшла від вулиці Єлецької. Рідні і знайомі загиблих воїнів зустрічали їх навколішки. У цей час навпроти, на Валу біля гармат, пузаті чоловіки попивали пиво. Молодь веселилася на весіллі. Довелося робити зауваження, але мене не почули. Продовжили галасувати. Так, звісно, весілля не відміниш через війну. Ховають у Чернігові воїнів ледь не щодня. Іноді й не по одному. Можна і треба зупинитись, схилити голови і просто помовчати ці довгі хвилин п’ять-десять, поки чоловіків занесуть до церкви. Це неважко!

* * *

27-річний Володимир Король, старший солдат, закінчив школу № 30. Після чого навчався в Чернігівському професійно-технічному училищі №6. Упродовж 2014-2015 років проходив строкову службу на Харківщині. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді гранатометника стрілецького відділення. Загинув 7 серпня  Донеччині.

Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі «Яцево».

* * *

26-річний Даніїл Панін, капітан, чернігівець, у дитинстві професійно займався бальними танцями, мріяв стати тренером. У 2014-му закінчив місцеву школу №35. У 2015 році вперше уклав контракт та проходив військову службу на посаді снайпера-розвідника, кілька разів брав участь в АТО на сході України. Потім вступив до Військової академії в Одесі, яку закінчив у 2020 році. Після початку повномасштабної війни служив у складі  підрозділу військової частини А7304, був на посаді командира стрілецької роти.

Загинув 10 серпня на Луганщині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининці. Поховали на кладовищі в Ялівщині. У нього залишились мати і син.

***

48-річний Сергій Повжик закінчив школу №7. Працював на будівництва та в торгівлі. З початку повномасштабного вторгнення вивозив жінок та дітей з Чернігова. Допомагав нашим бійцям на фронті. Він був одним з небагатьох волонтерів, який побував унайгарячіших точках фронту. У травні добровільно пішов до Збройних сил України. Після проходження місячного курсу навчання направили в Донецьку область. Звільняв Старомайорське, виходив на рубежі Урожайного, загинув смертю хоробрих 13 серпня на світанку.

У скорботі батьки, брат, дружина, з якою прожив у шлюбі 26 років, син.

Ольга Самсоненко

Сергій Волков