Реклама на сайті «Вість»

Євгена Вареника поховали в Ялівщині, поминали в «Софрі»

2.10.2024 | Війна

 

27 вересня у Катерининській церкві Чернігова відспівали 31-річного Євгена Вареника. Воїна 128-ої Закарпатської окремої штурмової бригади. Загинув 21 вересня на запорізькому напрямку. За словами вдови, перший день як виїхав на завдання. Попрацював пів дня. І все…

Євген — син відомого чернігівського ресторатора Ігоря Вареника.

         Євген закінчив школу №3, потім ПТУ№ 16, вивчився на кухаря. Відслужив зв’язківцем строкову службу в армії. З 2017 року був задіяний у сімейному бізнесі. Пік хліб, варив каву. Перед початком повномасштабного вторгнення розвивав першу жаровню кави у Чернігові «Сіверська кава». 10 березня 2022 року пішов до війська добровольцем.

Плакала мати Тетяна, ридала тітка Ірина, не стримувала сліз вдова Яна. Без батька лишилася трирічна донька. Приймав співчуття батько Ігор Вареник. Підтримати його прийшов Олександр Ломако, виконувач обов’язків міського голови Чернігова, з дружиною Лідією, принесли квіти. Був бізнесмен Сергій Кнуренко, котрий щотижня возить допомогу військовим на схід.

Обличчя воїна у труні було прикрите тюлем. Квітів нанесли багатенно. Вони не вміщалися ні в труні, ні на столику, котрий зазвичай ставлять біля домовини. Тому їх клали на одну з лавок, що ставлять, аби рідні сиділи біля гробу.

Ігор Вареник був у військовій формі. Він нині служить. За труною в храм йшов поряд з матір’ю Євгена, Тетяною Миколаївною. Женя її єдиний син. У Вареника-старшого є неповнолітня дочка.

— Син мені часто говорив: «Мамо, у мене все добре. Нічого хвилюватися». Останні тижні син був на навчанні по керуванню безпілотниками. Цю спеціалізацію освоїв успішно. Вважався одним з кращих, пригадує матір. — Останні кілька днів ми не списувалися, був зайнятий. Бачилися, коли приходив в липні у відпустку. Проводили час і з ним, і з його сім’єю. Не кожного дня, у мене ж робота. Женя був добродушний і працьовитий. Починав з самих низів. Хотів всього добитися сам.

Поховали Євгена Вареника у секторі захисників на цвинтарі в Ялівщині. Поминали в кафе «Софра», що поряд з Красною площею.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Воєнний стан

Архіви записів

  • Липень 2025
  • Червень 2025
  • Травень 2025
  • Квітень 2025
  • Березень 2025
  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Березень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Червень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010
  • Жовтень 2006