ВСТИГ КУПИТИ КВАРТИРУ, А ПОЖИТИ В НІЙ НЕ ЗМІГ

5.10.2023 | Війна

30 вересня в Катерининській церкві відспівали солдата  42-річного Сергія Гавриленка, бійця 119-ї окремої бригади  тероборони. Над труною  плакали  вдова Наталія, рідна тітка Сергія Олександра Іванівна (мати померла, коли йому було 11 років) і теща Валентина Йосипівна. Провести воїна в останню путь прийшло до двохсот людей.
Молодший сержант Гавриленко загинув уночі 28 вересня. Служив у прикордонні на Сновщині. Мав позивний Кот.
— Чому Кіт?
— Певно, тому що був винахідливий, любив, коли йому чухають  спинку, — пояснює 39-річна Наталія ГАВРИЛЕНКО, вдова. — Познайомилися, коли мені було 11 років, а йому 14. У шлюбі прожили 21рік. Як в кожній родині за цей час бували  непорозуміння і проблеми через відсутність житла. Та лише зараз я усвідомила, наскільки мені пощастило з  Сергієм.  Він усе вмів, усе вирішував, дорожив сім’єю. Говорив: «Мамуля, закінчиться війна,  куплю машину таку, як давно хотів, і вдвох поїдемо подорожувати, дивитися світ».  «Поїхав» у вічну мандрівку… І тепер я не живу, а існую. Таке відчуття, наче пів серця вирвали.
За професією був слюсарем. Працював у чернігівському депо, аукціонному центрі. Добре розбирався  в автівках. Він їх приганяв, ремонтував, продавав. У  2014 році вступив  до  Першої чернігівської сотні. Брав участь у навчальних зборах територіальної оборони. У 2016-му пішов у військкомат. Тоді дуже переживала, що його відправлять на Донбас, а в нас же малі діти. Заспокоїв — захищатиме область.
Уранці 24 лютого з побратимами вже був у дворі чернігівського військкомату. Сергія призначили  командиром відділення. За оборону Чернігова  його нагородили  хрестом «Честь і Слава».
Шість років ми самі будували будинок. Під час боїв за Чернігів його частково пошкодило. Ремонтувати ніколи і нікому,  і чоловік вирішив його продати. Була проти, адже стільки труда вклали. Умовив, продали швидко і вигідно.  У серпні купили квартиру. 15 вересня Сергій у ній прописався. Ми так раділи, що в нас нарешті буде своя кімната. Обговорили інтер’єр.  Тепер  розумію, що він прорахував усе наперед, аби я була незалежна від обставин. Для цього не тільки вирішив питання з житлом, а й змусив мене здати на права.
Незадовго до того, як його не стало,  написав: «Якщо є нагальні питання по домашнім справам,  зараз питай. Іду на завдання,не буду на зв’язку чотири дні». Написала: «Будьте обережні. Бережи себе». Сергій мені: «Ми завжди обережні».
Перед  цим кілька днів усе валилося з рук, було незрозуміле хвилювання. Пов’язувала це з тим, що їхній підрозділ начебто мали невдовзі відправити на фронт.
Якою світлою людиною  чоловік був, свідчить кількість людей, котрі прийшли на прощання. Поминальний обід був замовлений на 120.  Але сказали, що можуть і 150 розсадити. Прийшло 80. Уже згодом у тих, хто не пішов, я питала: «Чому?» Хтось відказував, що не любить поминок, хтось переживав, аби найближчим місця вистачило.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Сергій Гавриленко

Зліва направо: теща Валентина Йосипівна, тітка Олександра Іванівна і Наталія, вдова. прощаються з загиблим Сергієм Гавриленком. Фото надала Наталія Гавриленко