Головна » Війна » Василь Скоробагатий, Роман Розстальний
20.02.2025 | Війна
12 лютого в Катерининському храмі відспівали двох чернігівців: 39-річного Василя Скоробагатого, кулеметника, та 51-річного Романа Розстального, старшого сержанта.
Василь Скоробагатий Роман Розстальний
Василь Скоробагатий загинув на Харківщині
За Василем Скоробагатим плакали мати, батько, сестра, племінниця. На похороні також були доньки загиблого: 16-річна Анастасія та п’ятирічна. Зі своїми матерями.
— Дядько Василь народився і жив у Чернігові, працював автомеханіком на СТО. Мобілізували його в лютому 2023 року. Пройшов три місяці навчання і вирушив на передову. Востаннє бачилися 26 грудня 2023 року. Тоді був у короткій відпустці. Приїхав у селище Михайло-Коцюбинське. Обійшов усіх двоюрідних сестер і братів, провідав батькову матір, їй невдовзі сто років. Уже час було на автобус. А зі мною ще не побачився. Через великий снігопад я повільно добиралася з Полтави. Затримався, дочекався, — розповідає 29-річна Анна ДЕРКАЧ, племінниця. — Найчастіше спілкувався з моєю матір’ю, своєю сестрою. Вона знала, що він у штурмовій бригаді на куп’янському напрямку. Розуміла, що там пекло. Просила, аби беріг себе. Його ж на строкову не взяли, бо і виразка, і плоскостопість. Та він і слухати не хотів. Відповідав: «Все буде пучком». Мати на пам’ять робила скріни з їхнього відеозв’язку. Тепер у нас є він живий.
Дядькові побратими розповідають, що за відвагу та безстрашність дали позивний «Бєшений».
22 лютого він не повернувся з бойового завдання під Синьківкою на Харківщині. Ми розуміли: міг загинути. Та майже рік сподівалися, що лишився живим. На відео, яке виставляють росіяни, побачили двох полонених, дуже схожих на дядька Василя. Проте очі в них були зав’язані. А потім знайшовся мертвий. Це підтвердила експертиза ДНК. Нам не радили на нього дивиться. Бо була ампутація. І доки забрали з місця загибелі, два місяці тіло пролежало просто неба.
Ми горюємо. Та найважче його матері, адже вона залишилася без підтримки. Дядько Василь і моя мати фінансово допомагали бабусі. Бо вона не може оформити ні пенсії, ні соціальної допомоги, хоча їй 67 років. Мати захисника, котрий загинув за Україну, не може отримати українське громадянство.
Ця історія давня. Батьки матері розійшлися. Тато залишився жити і працювати в Чернігові. Він досі працює токарем на колишньому радіозаводі. А мати поїхала до Росії. Уже дорослим дядько Василь повернувся в Україну. Жив з батьком. У 2012 році вернулася і бабуся. Хотіла оформити громадянство. Адже народилася на Чернігівщині. Їй сказали: «Збирайте документи». Зібрала, та щоразу знаходилися різні причини відмови. Крайній раз їй сказали, що в нас призупинено надання громадянства. Дали лише посвідку на проживання.
Днями бабуся пішла з тією посвідкою у військкомат, аби оформити виплату за загибель сина. А їй відмовили. Мовляв, має бути паспорт. Хоча ж їй принесли сповіщення. Вона вказана його матір’ю і в неї є всі інші документи, які підтверджують спорідненість. Доки було здоров’я, працювала. А тепер за що їй жити?
Ми, як можемо, допомагаємо їй. Та ще й підтримуємо другу колишню сім’ю дядька Василя. Нещодавно в них згорів дім. Отож забрали їх до себе.
Поховали Василя Скоробагатого в селищі Михайло-Коцюбинське.
Зліва направо: рідна тітка Любов, мати Надія Скоробагата та сестра Наталія
Роман Розстальний — під Покровськом
— Синочку, соколику, ти ж був моєю опорою. Як же я тепер без тебе, — опираючись на ковіньку плакала 75-річна Світлана ЗАГАТНА, мати Романа. Її заспокоювали родичі.
Мати Романа Розстального Світлана Загатна
— Син вивчився на столяра. Працював на будівництвах. Їздив з хлопцями по роботі в Михайло-Коцюбинське, у Лукашівку. На блокпостах у нього перевіряли документи, і нічого. А якось вийшов по хліб і вручили повістку. Ховатися не став. 2 липня торік пішов до військкомату. Відправили в Житомир. А звідти — на навчання в Німеччину. Коли повернувся, призначили командиром. Розповідав, що в його підпорядкуванні 24 воїни, — пригадує Світлана Михайлівна. — Переживала. Рома заспокоював. Третього лютого принесли сповіщення: «Під час мінометного та артилерійського обстрілів загинув 30 січня поблизу Запоріжжя Покровського району Донецької області».
— Чому був у закритій труні?
— Мене не допустили. Сказали, краще не дивитися. Опізнавати ходили друг і невістка. Дружина іншого мого сина. Він у Польщі з 2021 року. Не зміг приїхати попрощатися.
Обличчя в Роми дуже обпечене. Та я здаля впізнала голівоньку сина.
Давно купую газету «Весть». Завжди читаю про прощання з загиблими. Начитаюся, плачу. Рома казав, що все буде добре. Не вийшло добре. Впевнена, свою дитину поховала, та вірити в це не хочеться.
— Діти в Романа є?
— Жив з однією жінкою, потім з іншою. На жаль, діток не було.
