В Чернігові поховали Костянтина Антонова, якого знайшли у військовій формі, без документів, закопаного біля гончарівського полігону.

17.10.2024 | Війна

У нього були численні внутрішні травми грудної клітки та шиї. А в документах написали – СЗЧ

Костянтин Антонов під час проходження служби

У п’ятницю, 11 жовтня, на «Яцево» в Чернігові поховали 47-річного Костянтина Антонова. Чоловіка знайшли мертвим лісники 4 червня біля гончарівського полігону. Закопаного в землі. Без документів і шевронів. У кишені лежала банківська картка на його ім’я. Для підтвердження, що це саме Костянтин, родичі здали аналіз ДНК. Результатів чекали чотири місяці.

Костянтин був військовим. Отримав повістку, пішов по мобілізації в липні минулого року. Зник з військової частини під час проходження служби.

Тривогу забили рідні. З вересня минулого року Костянтин не виходив на зв’язок. Батько Олександр Антонов написав заяву в поліцію. Додому прийшли слідчі, проводили обшук. А Костянтина Антонова зробили сзчшником (самовільне залишення військової частини — ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу).

— 19 липня минулого року сина мобілізували, — розповідає 77-річна Ніна АНТОНОВА, мати Костянтина. — Добре запам’ятала, це був мій день народження. Забіг додому, каже: «Я вже у формі, їду». Додому приїздив на вихідні. Жили десь у лісі, простудився, поклали в наш госпіталь. А потім у вересні перевели в Гончарівське. У сина в голові була гематома, міг лягти на операцію. Відмовився від лікування  ще до повномасштабного вторгнення. Але від служби не відмовився. Останній раз спілкувалися з ним у кінці вересня. А потім жодного дзвінка. Війна, хто знає, можливо, кудись відправили? Телефон не відповідав. Чоловік пішов до військкомату, написав заяву. Відповіді чекали місяць, а її так і не було. Вирішили звертатися в поліцію. Подзвонила, перепитала, чи можу до них звернутися. А вони сказали, що самі прийдуть. Прийшли, обійшли всі кімнати, можливо, думали, що ми його тут ховаємо.

Олександр та Ніна Антонови, батьки

Найняли адвоката. І з того часу нам йшли відписки: одні писали, що сам залишив військову частину, інші, що не вийшов на шикування, — Ніна Іванівна показує сфотографовані документи на телефоні. І ксерокопії заяв, що писали до обласного військкомату, військової частини, поліції. «11.10.2023 молодшого сержанта на шикуванні  не було виявлено… в шпиталі, куди був направлений на лікування, не було виявлено… на телефонні дзвінки не відповідав, місцеперебування невідоме». Так написано у відповідях на запити адвоката із військової частини. У відповіді від командира військової частини від 10 грудня написано, що Антонов 10 жовтня самовільно залишив військову частину. За даним фактом проводиться службове розслідування. Матеріали справи будуть направлені до органів досудового розслідування.

І тут через пів року приходять і кажуть, що лісник у лісі знайшов могилу. А там труп. Експерти після огляду казали: попередньо смерть  настала приблизно в кінці вересня. При ньому була банківська картка на Костянтина Антонова. І жодних документів. Сказали, що треба їхати на впізнання і здавати зразок ДНК. Набрала слідчій. А вона каже: «Ніякого опізнання. Він дев’ять місяців пролежав у землі». Щось іще почала казати. Чи то я її неправильно зрозуміла, чи мені так здалося. Кажу: «Виходить, він сам себе пристрелив, викопав могилу, ліг і закопав?»

 За два-три місяці до того, як його знайшли,  мені наснився сон. Заходить Костя, такий гарний. Кажу: «Синок, ти вже вдома». — «Мам, повернувся». А на шиї у нього рана. Питаю: «Що це у тебе». — «Ай, мамо, нічого».

Він же там, у частині, був не один. Є командування. Але поки ми не звернулися в поліцію, ніхто його не шукав.

Син був молодшим сержантом у розвідці. До мобілізації працював у чернігівській фірмі «Основа», проводив інтернет. Коли отримав повістку, сам пішов. Під час навчання дзвонив, казав, що командування його хвалить. Із 10 потрапив 9 разів у мішень, — Ніна Іванівна показує останні фото сина, де він у військовій формі. — Онук надіслав. Коли приходив додому, хотіли з ним сфотографуватися, а він казав: «Мені не можна». Родина у нас військова. Чоловік — військовий льотчик, 30 років стажу, підполковник запасу. Пройшов Афганістан. Уявляєте, як йому зараз, коли кажуть, що син самовільно залишив військову частину?

Рідні вважають, що Костянтина Антонова вбили і закопали в лісі.

— У середу, 9 жовтня, батькам подзвонили з моргу, — каже Марина ШЕВЦОВА, рідна сестра Костянтина Антонова. — Сказали, що результат ДНК позитивний, можна привозити речі та забирати тіло для поховання. Ховали не як військового. Бо офіційно його вважають сзчшником. Компенсації на поховання не отримали. Хоча на це і не розраховуємо. Не треба нам ті гроші. Хочемо, аби було справедливе розслідування. Щоб зняли з брата клеймо сзчшника. Бо він не тікав. Востаннє розмовляли з ним 14 чи 15 вересня. Запитував, чи немає військового юриста для консультації. Але що сталося, не сказав.

Марина Шевцова з братом Костянтином в юності

— Що вказано у висновку судово-медичної експертизи?

— Орієнтовна дата смерті з 14 по 23 вересня минулого року. У свідоцтві написано, що встановити причину смерті неможливо. Але в описі стану тіла написано, що в нього численні внутрішні травми грудної клітки та шиї. Ми розуміємо, що там щось сталося. Можливо, брата вбили.

Жодного папірця від військової частини не отримали. З нами ніхто не зв’язався. Їхати туди не хочу. Уже минув рік. Мабуть, тих, хто там міг бути і міг бути причетний до цього, немає в тій частині. Можливо, декого і в живих.

У документі від них, який отримав адвокат, написано, що на шикування Костя не з’явився 11 жовтня 2023 року. А чи був він на шикуванні 10 жовтня чи 1 жовтня?

Останню зарплату (грошове забезпечення) отримав за серпень, на початку вересня. Частину лишив батькам, частину собі. За вересень, наскільки нам відомо, нарахувань на картку не було. Не повернули його речі.

— Що кажуть слідчі?

— Мати подзвонила. Сказали, що справу не закривають. Та я припускаю, що її можуть закрити за строками давності. Поліція знайшла таксиста, який 20 чи 21 вересня віз його з Чернігова до військової частини. Якщо людина хоче втекти, то не їде до частини і не у військовій формі.

Перед тим, як подзвонили з моргу, Саші, його сину, приснилося, наче Костя йому надіслав смс: «Сашко, у мене все добре, їду в поїзді».

Ненавиджу пластикові квіти, вінки. На поховання купили живі квіти. Чоловік каже: «Дивись, колібрі». Думаю, яка колібрі, стоїмо під моргом. А той метелик весь час сідав на квіти. Хтось не вірить, а я в таке вірю.

Інколи бувають думки: мабуть, Бог робить так, щоб ми не знали правди. Не знали, що там насправді відбулося. Батюшка сказав: «Дайте Богу робити його роботу».

Якщо продовжувати щось ворушити, добиватися правди, треба повторно робити незалежну судово-медичну експертизу. Наймати адвокатів. Справу можуть розглядати роками. Краще тими грошима допоможу Костиному сину.

Мені шкода батьків. Уже у віці. Можуть не пережити цього.  Мати ще більш-менш намагається триматися. Тато переносить дуже важко.  Для нього це як плювок в обличчя. Не просимо робити з Костянтина героя, але і тавра сзчшника не хочемо.

* * *

Кажуть, що СЗЧ в Україні до 200 тисяч. Але чи всі з них втікачі?

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з сімейного архіву