Сімейки на передок із зайчиками, слониками, ромашками. Шиють 36 швачок, із постільної білизни
Галина Зініч показує тканину, з якої шиють чоловічі труси
12 вересня о шостій вечора в кімнаті напівпідвального приміщення в центрі Чернігова 56-річна Галина ЗІНИЧ, держслужбовець, розкроює… труси. Сімейні. Каже, на моцного дядька, 52 розміру. Потім жінки з «Єдиного волонтерського центру» відправляють труси хлопцям на передову.
— У нас навіть лозунг є щодо розмірів: «У трусах повинна бути свобода», — сміється 50-річна Яніна СМОЛЯР, волонтерка, керівник громадської організації «Епоха свідомості», нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. — Тканина різноманітна. Часто це постільна білизна, яку несуть люди: однотонна, з квіточками, сонечками, бджілками, вишеньками, тигренятами. Найбільше нам сподобалися слоненятка. Труси виходять веселі, дивишся і настрій піднімається. Тканина — хб (бавовна). Труси не відрізняються від тих, що на базарі. Продають подібні по 80 гривень. Ось ця тканина, — виймає згорток, — не така вже й весела в кольорах. Але це польський ситець 1986 року, натуральне.
— Я тільки розкроюю, а дівчата забирають додому, у вільний час зшивають, — продовжує Галина Михайлівна. — У неділю був вихідний. Удома з 10.00 до 17.00 працювала. 33 штуки розкроїла. Працюю не за гроші, а від душі, щоб допомогти.
— Чоловіку теж нашили?
— Йому не положено, не військовий, — сміється.
— У мене є подружка, яка під час військових дій на Чернігівщині евакуювалася до Франції. Це її ательє, у напівпідвалі п’ятиповерхівки. Питає в мене: «Що з ним робити, закривати?» Кажу, не треба, будемо шити. Скільки трусів уже відправили хлопцям, ніхто й не рахував, — каже Яніна Смоляр. — Скільки тканини нанесуть, стільки і шиємо. У нас 36 дівчат, і половина точно «на трусах». Паралельно робимо шапочки на каски і картузи з піксельної тканини. На базарі вони коштують 350 гривень одна, нам до 50 гривень обходиться. Шиємо подушки. Улітку був сезон закруток.
— На носі зима, холодно в таких сімейках хлопцям буде.
— У нас прийшло замовлення із одеського шпиталю на 300 трусів. Поранених багато.
До того ж, умови не завжди дозволяють прати. Якщо немає води, поносив і викинув. Дівчата вже закупили трохи байки. Ще в нас з’явилася флісова тканина. Думаю, будуть або шапки, або шкарпетки. Або ж подушки, — показує вже готові зеленого кольору. — Вручну шиємо чохли. Потім на машинці зшиваємо, додаємо застібку, набиваємо синтепоном. Я шити не вмію, рву на шматочки синтепон. Спочатку ручка сепара, потім ніжка, голова. Добре рветься. У середину подушки вкладаємо дитячі малюнки.
— Кому передаєте?
— Як тільки хто везе хлопцям гуманітарну допомогу, кажемо, що в нас є, питаємо, що треба. Точки різні.
— Ідея з трусами прийшла тоді, як бомбили Чернігів, — жартує 31-річний Павло ВОЙТЕХ, чернігівець, волонтер громадської організації «Сяйво Сіверщини». — Магазини не працювали, поставок у місто не було, — додає вже серйозно. — Щось віддавали з магазинів підприємці, але цього не вистачало. А от постільного приносили багато. По факту, в окопах простирадла не потрібні. Тоді і виникла ідея. Того, що шили, усім не вистачало, та якусь частину військових забезпечили. Чернігівці дзвонять, хочуть допомогти, віддають тканину, яка вдома лежить непотрібна. Я сідаю на велік, їду забирати або ж приносять мені.
— Не всі полюбляють сімейні. Носять боксери.
— Боксери важчі в пошитті. Для них потрібна трикотажна тканина, вона дорожча.
Окрім тканини для сімейок, збираємо старі пусті газові балони. Аби з них зробити буржуйки для хлопців.
Уже є три звернення. І бажано, щоб за тиждень вони були на руках. На одну буржуйку були гроші, купили. Не з балона, заводська, але була у використанні. Людям постійно нагадують, що зима буде суворою, опалення не включать. Сподіваються на краще, але продавати не поспішають.
Балони-буржуйки — це один із найдешевших варіантів для того, аби хлопці не мерзли. У скільки це обійдеться, ще не знаю, тільки почали збирати. Моніторили, уже готова буржуйка саме із газового балона коштує від трьох-трьох з половиною тисяч гривень.
Балони, бажано, щоб були літрів на 50. Десь метр у висоту. На металобазі кілограм заліза коштує шість гривень. Балон важить десь кілограмів 40-50. До 300 гривень. Є знайомі зварювальники, які за свою роботу грошей не братимуть. Але треба докупити комплектуючі: електроди для роботи, «ніжки», трубу для диму. За моїми скромними підрахунками, у 500 гривень повинні вкластися.
Якщо зробимо декілька, випробуємо, собівартість покаже, що краще: чи зробити самим дві, чи купити вже готову. Кишені в людей, які хочуть допомогти, не бездонні.
* * *
У «Єдиний волонтерський центр» Чернігова входять громадські організації «Епоха свідомості», «Сяйво Сіверщини» та багато інших. Об’єдналися і допомагають військовим. Якщо ви теж хочете долучитися до роботи «Єдиного центру», дзвоніть Павлу Войтеху: 063-056-04-47.
