«У тата в підвалі є все необхідне, навіть вайфай». Валерія Шашенок про життя в бомбосховищі

24-річна Валерія ШАШЕНОК, чернігівка, донька підприємця Валерія Шашенка,  розповіла про підвал, в якому пробула 17 днів під час повномасштабного вторгнення. Там вона почала вести свій акаунт @valerisssh у TikTok та Instagram. Коли росіяни відступили, підвал знову став робочим офісом її батька.

Валерія на вулиці Чорновола (посередині)

Короткі відео, які Валерія знімала про життя в підвалі під час лютого-березня 2022 року, отримали мільйони переглядів у соцмережі «Тік Ток». Пізніше американський тижневик «Нью-Йоркер» зняв про неї короткометражний документальний фільм «A Ukrainian TikTok Influencer Shares Her Life As A Refugee | Following Valeria | The New Yorker».

У травні 2022 року Валерія Шашенок випустила книжку, у якій зібрала свої фотографії, спостереження й переживання про війну та життя під обстрілами. Назви, в яких вона виходила / виходить: 24. Februar… und der Himmel war nicht mehr blau: Things that just make sense in a bomb shelter (нім./англ.) — буквально: «24 лютого… і небо вже не було блакитним: речі, які мають сенс у бомбосховищі». Книжка кілька разів потрапляла до рейтингу продажів на платформах типу Amazon у різних країнах, зокрема у топ-5 продажів на німецькому Amazon. Крім друкованих видань, вона доступна як електронна книга та аудіо-версія на міжнародних платформах.

Історію про те, в яких умовах дівчина жила в підвалі, побачив і почув весь світ.

— 30-40 чоловік точно поміститься. Вхід до підвалу один. Але є невеликі віконечка, через які теоретично можна вибратися, — каже Вікторія. — Деякі чернігівці, ховаючись у погребах будинків, з собою брали лопати. Раптом привалить, щоб можна було відкопатися.

— Усе є, навіть граблі, швабри.

— Звичайно, тато не готувався до такого. Він любить добудувати, перефарбувати, причепурити. У підвалі зробив ремонт. Один з його бізнесів — спортзал. Не знав, куди подіти зайві тренажери. Поставив у підвал. Облаштував там вбиральню.

Жила в підвалі три тижні. Якщо б щось прилетіло, думаю, ми б вижили. Потім вирішила евакуюватися з міста. Батьки залишилися. До них приїхали наші родичі. Там вони просиділи весь час облоги Чернігова.

У нас була електрична плитка, — згадує про побут. — На ній перший час  готували їжу. Продукти привезли з дому.

Щось купували в магазинах, поки вони ще працювали. Я невеликий їдок, — жартує Валерія. — Перший час у нас навіть вайфай був. Потім електрика зникла.

Тепла не було. І тато приніс газову горілку. На ній готували каву, їжу. Відкривали консервацію. Ходили в теплих речах, куртках. Спали з мамою на матраці. Настелили три ковдри. Тато спав на розкладному кріслі.

Тоді в тата в офісі було все. Матраци, спальники. Речі для гігієни. З квартири перевезли посуд. У підвалі в мене не виникало відчуття страху, скоріше, адреналін. Коли зникло світло, телефон заряджали в машині від акумулятора. Бензину купити вже ніде не можна було.

Тоді, — згадує лютий-березень 2022 року, — була фотографинею. Вирішила знімати відео. Перше зняла російською. На тему: «Що повинно бути в бомбосховищі». Про мій типовий день. Переклала англійською. Відео набрало велику кількість переглядів. Що відбувається в Чернігові, дивилися іноземці. Робила огляд чернігівських супермаркетів. Додавала чорного гумору.  Коли в Чернігові не стало  мобільного зв’язку, знімати не перестала.

Пам’ятаю, як російський літак скинув бомби на вулицю Чорновола, на житлові будинки. Я якраз стояла в дворі свого будинку. Там теж був приліт. Знімала відео, і в той момент пролунав вибух. Розуміла, що це десь поруч. У новинах побачила, що загинуло 47 чернігівців.

«Це жахливо, коли ти чуєш вибухи, але нічого не можеш вдіяти – ти просто іграшка».

“It is horrible when you hear bombs, but you can’t do anything – you are just a toy.”

— У центрі Чернігова прилетіло по колишньому кінотеатру Щорса, дитячій стоматполіклініці.

— Була наче вібрація в землі. Добре чула, коли «Іскандер» вдарив по готелю «Україна» (11 березня 2022 року. — Авт.). Прокинулася від того, що відчула вибухову хвилю. У той день я виїхала з міста.

Валерія вибралася до Польщі, перетнула кордон навіть без паперового паспорта, тому що поляки підтримують українців у нашій справедливій боротьбі. Потім була Італія — певний час проживала у міланській родині. Переїхала в Німеччину, там жила певний час, брала участь у заходах для біженців. Зараз живе у Лондоні.

— Генератор у тата в бомбосховищі був? – продовжую розпитувати.

— Ні. Тоді я навіть не знала, що це таке. Зараз, на жаль, знаю. У Чернігові буваю раз на місяць. Востаннє приїздила, коли був обмін полоненими. (Їх привозять з кордону у Чернігів, оглядають в лікарні, потім розвозять по госпіталях, авт.)

Валерія зі своєю книжкою

«Коли Росія вторглася в мою країну, Україну, мої батьки, мій собака і я втекли до бомбосховища, яке здавалося мені більш ніж дивним. А оскільки там був Wi-Fi, а дні були довгими і нудними, я публікувала відео, щоб показати своє нове житло – деякі з них навіть облетіли весь світ. Але моя історія насправді зовсім інша: це історія молодої дівчини, сповненої великих мрій, яка хотіла відкрити для себе світ і вважала війну поганим жартом. До того дня, коли я усвідомила, що опинилася в центрі найбільшого кошмару свого життя».

“When Russia invaded my country, Ukraine, my parents, my dog and I fled to a bomb shelter that seemed more than bizarre to me. And because there was WiFi and the days were damn long and also boring, I posted videos to introduce my new home – some of them even went around the world. But my story is actually quite different: It’s that of a young girl full of big dreams, who wanted to discover the world and thought war was a bad joke. Until the day I realised I was in the middle of the biggest nightmare of my life.”

— У бомбосховище заходиш?

— Так, адже тато там і зараз працює. Коли вперше після евакуації  заглянула в підвал, виникло відчуття, наче це все був сон.

Старший брат передав у Чернігів «ЕкоФло» – зарядну станцію. Не хочу вірити, що  жах повториться. Але зараз наша родина ще краще підготовлена до можливих загроз і викликів, ніж тоді. Обов’язково потрібно, щоб у підвалі були консерви, паливо та «ЕкоФло», як альтернативне джерело живлення.

— Зараз над Черніговом удень і вночі літають шахеди. Кияни під час обстрілів звикли ночувати в паркінгах. Там з цим простіше, майже в кожному новому житловому комплексі є паркінги. Деякі мешканці будинків поробили ліжка.

— У чернігівському будинку, де живе наша родина, старий підвал. Там мокро, волого. Неприємний запах. Ночувати навряд чи хтось буде.

Валерія біля Борисоглібського собору в Чернігові до повномасштабного вторгнення

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Фото Валерії ШАШЕНОК

Цитати наведені з книжки Вікторії Шашенок українською та англійською мовами.

⬤ а тим часом

У паркінгу «Епіцентру» ховаються від обстрілів і вночі

У новому гіпермаркеті «Епіцентр» побудували і новий сучасний паркінг.

Двері паркінгу відчинені і під час повітряної тривоги, і без неї. На них напис великими буквами: «Укриття». Заходимо з вулиці, навпроти парковки. Двері відчинені. Спускаємося широкими сходами до паркінгу. Усередині пусто. Усе приміщення освітлене. Над головою вказівники, де вихід. Стеля висока, три метри точно є.

— Вхід в укриття вільний і для відвідувачів, і для тих, хто був на вулиці поряд, — каже Ольга КЛЯЗНІКОВА, адміністраторка гіпермаркету «Епіцентр». — Укриття працює не тільки під час роботи гіпермаркету. Але і вночі, — приємно дивує. — Сховатися від обстрілів приходять не тільки ті, хто живе поряд. Їдуть з інших районів міста. Приходьте, будь ласка. Завжди можна зарядити мобільний. Є вбиральні. Працює вентиляція.

У нашому укритті може поміститися 3,5 тисячі чоловік. Укриття пройшло сертифікацію. Перевіряла комісія з Києва, ДСНС.

— Яка висота стелі?

— Точно не скажу. А товщина понад два метри залитого бетону. Армованого.  Зроблено за стандартами.

— Автівку сховати теж можна?

— Поки в країні тривають бойові дії, автівками заїжджати не можна. Бо наразі це приміщення використовується як укриття. Там поки тільки люди. Є точка видачі, що знаходиться на вході «В». Збоку. З укриттям не перетинається. Там наш сервісний центр.

— В укриття можна спуститися і ліфтом.

— Коли працює торговий центр. Уночі ліфт не працює, до укриття можна зайти тільки з вулиці. За порядком слідкує охорона.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Матеріал створено за підтримки Стипендії Фонду польско-німецького співробітництва