У МОТРІ БАКЛАЖКО ВІКНА КВАРТИРИ ВИХОДЯТЬ НА ДРАМТЕАТР. СКЛО ВИЛЕТІЛО

Головна » Війна » У МОТРІ БАКЛАЖКО ВІКНА КВАРТИРИ ВИХОДЯТЬ НА ДРАМТЕАТР. СКЛО ВИЛЕТІЛО

31.08.2023 | Війна, Місто

19 серпня Чернігів здригнувся від вибуху російської ракети «Іскандер-М».

Вікна квартири 73-річної Мотрі БАКЛАЖКО виходять на драмтеатр. Будинок на розі проспекту Миру та вулиці Шевченка. Унизу перукарня, кафе «Вог-бокс», «Вертел», «Лакі-кава», магазин «Еко-маркет». Скло повилітало з усіх вікон, з п’ятого поверху по перший. Квартира Мотрі Григорівни на третьому поверсі. У прольоті між сходами стоїть дерев’яна шафа. Її винесли з квартири.

— Два тижні мене не було в Чернігові. Їздила до доньки Лариси, вона з чоловіком уже давно живе в Іспанії. Я повернулась 18 серпня, у п’ятницю ввечері. Київські свати запрошували на дачу. А я так додому хотіла. 19 серпня раненько встала, зайшла в «Еко-маркет», купила два яблучка, дві грушки, мед удома був. Після служби збиралася зайти в магазин і купити хліба. Ще і на батюшку, отця Романа (Кіника. — Авт.) злилася. Коли освячував кошики, з одного боку люди стали в три ряди, він у них святить, а до нас усе не підходить. Та він мені життя врятував! Якби на дві хвилини раніше освятив, у момент вибуху була б біля «Еко-маркету». Завалило б склом. І капець мені.

У цьому домі живу 33 роки. Чоловік працював у ЖЕКу №1, до цього жили в напівпідвальному приміщенні. Житло йому дали від роботи. Невеличка двокімнатна квартира. Вікна металопластикові. Рами залишилися, а скло вилетіло, — розповідає Мотря Григорівна 23 серпня. На підвіконні в кухні розбитий старенький телевізор. У залі десь розкидані, десь уже складені до купи речі, книжки. До металопластикових рам приклеєна скотчем клейонка. Не щільно, ходить за вітром.

— Першими після вибуху ходили поліцейські, — продовжує. — Запитували: «Чи немає вбитих?» Потім: «Чи немає поранених?» Під ногами в них хрумтіло скло. Власники, наскільки я знаю, самі все вигрібали зі своїх квартир.

21 серпня ходила писати заяву в приймальню міськради. Руки трусилися, як в алкоголіка. Підпис поставити нормально не змогла. Першу літеру прізвища написала, а далі букви, як у п’яного чи каліки. Знайома порадила купити заспокійливе. В аптеці відпускають його за рецептом. Підійшла до дівчат, кажу: «Дайте, ви ж знаєте, яка біда в нас сталася». Продали. Стало трішки легше.

У міськраді пообіцяли встановити нові вікна. А коли воно те все буде? Шифер на даху нашого будинку потріскався. У перший день накрили плівкою. Зараз латають. А ми поки сидимо в своїх квартирах.

— Спати вночі не холодно?

— Дві ночі ходила до подруги. На третю вирішила залишитися. І заснути не змогла. Хоч плівкою трохи поприкривали, але чутно навіть, як людина ступає по асфальту. Здригалася від кожного шурхоту, гудіння машини, мотоцикла. Хоч серед ночі з хати йди. Не знаю, чи буду ще ночувати тут.

Я якраз ішла з Катерининської церкви, — згадує 19 серпня. — Дійшла до дороги, навпроти приміщення колишнього «Янтаря». А воно — вввжжжжжж — як засвистить. А тоді як бахне. Добігла до кущів, що біля кафе. Присіла, дивлюся в різні боки, не знаю, куди ховатися. Жінка біжить, кажу: «Давайте ховатися». Заскочили в бомбосховище у дворах і сиділи до відбою тривоги.

За цей час ледь з глузду не з’їхала. Бо ми вже знали, що прилетіло в театр. І я розуміла: як у театр, все одно, що в мою квартиру. Вийшли на вулицю, додому йти боюся. Як уже дійшла, у голові таке незрозуміле. Відкрила вхідні двері, оця шафа-купе впала на іншу стіну. Вхід до кімнати і зали забарикадовані. Телефон розривається. Я ж його в церкву не брала. Додзвонилась до знайомого, прибіг з другом. Якось ту шафу відсунули. З Києва прилетіла внучка з хлопцем, подруга прийшла, знайомі. Два дні виносили скло, ще все й не вигребли. А я нічого робити не могла, ходила квартирою і не знала, куди себе подіти. Зараз намагаюся заспокоїтись, поскладати речі. Коври на підлозі були в склі. Витягли в коридор, запхнули в шафу. Треба виносити на вулицю, вибивати.

Минуло чотири дні, а я не можу і зараз передати свої емоції. Ходжу по хаті, як чокнута.

Ікона Ісуса Христа в склі стояла на шафі біля самісінького вікна. Упала на чавунну батарею і не розбилася. І над дверима, прямо навпроти вікна, на тонесенькому цвяшку висіла «Семистрільна». Не ворухнулася. А здоровенна шафа в коридорі гепнулась. От і не вір у дива.

З усіх вікон у мене тепер одна картина — драмтеатр і біль.

«Працівниці «Еко-маркету», які були в магазині під час вибуху, вийшли на роботу»

У супермаркеті «Еко-маркет» на вулиці Шевченка у хвилину вибуху на касирок посипалось скло. Вони сидять спинами до вікон.

— У всіх працівників шок, — сказала 23 серпня зранку Наталія САДОВА, заступниця директора супермаркету «Еко-маркет». — Усі залишилися живі. В однієї дівчини порізи від скла.

— Вони вже на роботі?

— Так.

— Під час повітряної тривоги магазин працював?

— Вхідні двері закрили, у магазин не впускали.

Роботу відновили. Встановили тимчасові двері. Заходити можна через центральний вхід. Нові вікна, вхідну зону вже замовили. Зробили демонтаж стелі, буде нова. Товар заїжджає, усе працює.

— Багато продукції пошкоджено?

— Суму збитків ще підраховуємо.

* * *

Пошкоджено понад 50 багатоквартирних будинків. Найбільше постраждали ті, що навколо драмтеатру, на проспекті Миру, на вулицях Шевченка, Гетьмана Полуботка, аж до Мстиславської. Із квартир повилітали вікна, потрощило меблі. У шести п’ятиповерхівках повністю розбиті дахи. За підрахунками Чернігівради, 6,5 тисячі квадратних метрів. Без частини вікон залишилася школа №3, кафе і ресторани, постраждало приміщення Господарського та Адміністративного судів, П’ятницька церква, музичне училище. Будівля міського відділу поліції на Шевченка, 13, яку вважають аварійною, уціліла, але скло посипалося.

Представники бізнесу позабивали вікна і вже працюють. Люди все ще вигрібають скло з квартир.

***

Ракета «Іскандер-М» ударила в приміщення обласного музично-драматичного театру імені Шевченка в центрі Чернігова за кілька хвилин після 11-ї ранку. Це сталося через дев’ять хвилин після оголошення повітряної тривоги в Полтавській, Сумській і Чернігівській областях.

Кажуть, «Іскандер» пролетів над Менщиною. Свист і вибух чули в усіх куточках Чернігова. Вулиці та площу засипало склом. Від вибухової хвилі частина нової бруківки почорніла.

О 10.00 того дня в приміщенні театру відкрили виставку дронів «Люті пташки летять у Чернігів». «Запрошуємо на Люті Пташки Демо День — презентацію можливостей українських розробників безпілотних технологій та платформу для корисних знайомств, обміну досвідом і відкритого діалогу про майбутнє галузі.

Попередні демо дні були проведені організаторами в Києві, Львові, Дніпрі та Харкові. Події збирають сотні гостей та десятки команд виробників.

Подія є частиною масштабного всеукраїнського збору на ударні коптери «Люті пташки».

ОРГАНІЗАТОРИ: Victory Drones — проєкт системи навчання і забезпечення операторів БПЛА благодійного фонду Dignitas та Чернігівська обласна військова адміністрація.

ФОРМАТ: демонстрація безпілотних апаратів та презентації виробників.

УЧАСНИКИ: виробники дронів та дотичних технологій, оператори БПЛА (БПАК) та дронрейсери, представники льотних шкіл, інструктори-практики та волонтерські організації.

ГОСТІ: виробники, військові, аерошколи, представники партнерських організацій, соціально-відповідальні бізнеси та медіа.

ЛОКАЦІЯ: м. Чернігів, точна адреса буде повідомлена напередодні заходу», — йшлося в анонсі події.

У соціальних мережах лунають звинувачення в необережності на адресу організаторів заходу, серед яких — відома волонтерка та керівниця ініціативи Victory Drones Марія Берлінська і посадовці з обласної військової адміністрації (ОВА).

Це вже друга виставка в Чернігові, що погано завершилась. Перша була на Валу третього вересня 2022 року. Тоді через недотримання правил безпеки постраждали діти.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ