Денис Монастирський, міністр МВС, Богдан Бондарчук та Олексій Дягівець з Чернігова сфотографувалися разом. Невдовзі всі троє загинули

11.01.2024 | Війна

Родина Бондарчуків

Родина 40-річного Богдана Бондарчука, поліцейського, просить підписати петицію про присвоєння йому звання «Герой України» за посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/213556.

Як проголосувати? У пошуку телефона, планшета, комп’ютера ввести сайт президента України. Зверху вибрати рядок «Подати петицію». Для того, аби підписати, спочатку треба авторизуватися. Сайт має впевнитися, що ви реальна людина, а не бот. Щоб увійти на сайт, треба обрати ваш банк («ПриватБанк», «Монобанк» чи інший з переліку). І далі рухатися за підказками. Перед вами відкривається перелік петицій, за які можна проголосувати.

Петиція за Богдана Бондарчука під №213556. Також зараз триває збір голосів  на присвоєння звання «Герой України» Олексію Дягівцю, поліцейському, чернігівцю, — петиція №213754.

— Богдан жив службою і не уявляв себе в інший професії, — говорить 32-річна Вікторія БОНДАРЧУК, вдова.  — У 2022 році Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ України (загинув 18 січня 2023), за віддану службу вручив Богдану нагородний пістолет. Того ж дня нагородили 36-річного Олексія Дягівця, чернігівця, колишнього керівника управління превентивної діяльності поліції області (загинув 14 липня 2023 року). Було навіть спільне фото з тієї події, де вони втрьох. Богдан загинув 13 лютого 2023 року в Бахмуті Донецької області. Нагородну зброю мені довелося здати. Та мені вона і не потрібна, удома дві доньки: дев’ятирічна Вероніка і дворічна Поліна.

Від першого шлюбу в Богдана син. Роману 18 років, мріє стати поліцейським, як і батько.

— Одноразову грошову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень отримали?

— Так. Допомогло керівництво Головного управління Нацполіції області. Уже наступного тижня після загибелі чоловіка зібрали пакет документів. Виплату поділили на п’ятьох: матір, дружину і трьох дітей. Ці гроші не чіпаю, планую купити житло донечкам і оплатити їх навчання. Мені не потрібні ці гроші, ми і до того жили добре. Самій ростити двох дітей важко. Є люди, які в обличчя кажуть: «Ну, у тебе ж гроші тепер є». Так, є. Але чоловіка, батька і сина немає. Заберіть їх усі, але поверніть нашого Богдана.

— Діткам також передбачена пенсія?

— Отримують пенсію по втраті годувальника, призначена дітям до повноліття. Роман буде отримувати, доки вчиться на денній формі.

Після роковин загибелі Богдана плануємо поставити пам’ятник. У міськраді сказали, що компенсують частину витрат. Також від міста у 2023 році на мене і дівчат йшло по 500 гривень. Тільки на нас, бо ми прописані в місті. Роман і мати — у Хмільниці під Черніговом.

У пам’ять про Богдана вулицю, де він ріс і де зараз живе мати, назвали на його честь. Раніше була вулиця Молодіжна. Богдан народився в амурській області, росія. Через рік батьки повернулися до Хмільниці.

Однокімнатна квартира родини Бондарчуків у багатоповерхівці на вулиці Єськова в Чернігові.  У коридорі синьо-жовтий прапор. На ньому — фото Богдана.

Ми разом з 2013 року. Незадовго до Майдана одружилися. Тоді чоловік ніс службу в Чернігові. За чотири місяці бачила його декілька разів, — тремтячим голосом розповідає Вікторія. — У 2014 і 2015 роках Богдан чотири рази був на сході. Добре стріляв, був снайпером і цим все сказано.

— Звісно ж, ми дуже переживали. Найважче було Віці, вагітна першою донечкою. У 2015 році воював поблизу Дебальцевого. Розповідав нам, що врятував тоді багато життів, — продовжує 63-річна Світлана БОНДАРЧУК, мати. — За 20 років його служби багато було складних ситуацій, але Богдан не ділився подробицями. «Усе добре, мамо», — відповідав. Розумію, що треба триматися і жити заради внуків. Але інколи душа не витримує.

— Коли почалося вторгнення, Полінці було всього чотири місяці, Веронічці — сім, —  зітхає молода вдова. — Богдан у лютому 2022 року був у відпустці. Керівництво попросило вийти раніше на два тижні. У перший же день, коли на Чернігів полетіли бомби, снаряди та ракети, знайо­мий відвіз нас до Хмільниці. Думали, у селі буде спокійніше. А вийшло навпаки. Орки в нашому селі не стояли, але весь час проходили колони в бік Чернігова. Іноді зупинялися і ходили селом, пограбували місцевий магазин з продуктами.

Манюню годувала груддю, що дуже рятувало тоді. Підгузки давали сусіди. Світло пропало відразу. Удома холоднеча, пелюшки не сохнуть. Боялися кожного шерхоту, навіть коли свої приносили їжу. Врятувало те, що орки обминули нашу хату. Удома була стара форма Богдана. Аби знайшли…

Богдан Бондарчук тримає нагородну зброю від Монастирського

Богдан у цей час воював. Знаю, що 28 лютого його група була в засідці, у школі в Киїнці. Зі зброї — лише автомати. Ледь відбилися від дрг. Багато наших хлопців тоді загинуло, 16-ох поранили. Машину побило уламками. Коли росіяни пішли з області, Богдан з побратимами їздив розміновувати тіла тих, кому не вдалося виїхати, їх розстріляли на київській трасі. Під багатьма тілами була закладена вибухівка.

Загинув 13 числа на 13-й день на бахмутському напрямку. Вийшов не в свою зміну, один зі своєї групи поліцейських. Разом з Віктором Мельниченком з Тернополя сидів у засідці на п’ятому поверсі заводу кольорових металів у самому Бахмуті. Чомусь вони вдвох були без внутрішнього зв’язку, рацій. Коли полетіли в їхній бік залпи «Градів», військові з першого по четвертий поверхи зв’язалися між собою і сховалися в умовно безпечному місці. Богдану і Віктору нічого не встигли сказати, вони загинули на місці. У Богдана було руйнування голови на 70 відсотків, множинні поранення внутрішніх органів.

Богдан завжди пояснював побратимам, де і як краще заховатися, коли йдуть обстріли. А себе не зміг врятувати.

— Коли востаннє спілкувалися з чоловіком?

— 13 лютого, десь об 11.30. Він попередив, що буде працювати. З малечею вийшли на вулицю, прогулялися до магазину. Сфотографувала Полю, відправила йому фото. Бачу, що мої повідомлення залишилися не прочитаними. А далі все, як у тумані. Десь через пів години мені подзвонили, і поліцейський приніс  «похоронку». Те кляте сповіщення про його загибель… Сказали, чоловіка не стало  о 12.30. Неправда, що час лікує. Ні. 11 місяців з дня загибелі коханого минуло, а болить так само. Просто звикаєш жити з цим болем.

— Нехай би поранений, без рук, ніг, але живий повернувся додому, — не може стримати сліз Світлана Володимирівна. — Наступного дня тіло синочка було в Чернігові. Поховали в закритій труні через день, 16 лютого, у Хмільниці. Перші пів року щодня була в нього на могилці. Поговорю з ним, поплачу.

13 липня 2023 року Богдан Бондарчук був нагороджений відзнакою «За оборону Чернігова 2022» посмертно. Також посмертно 17 березня 2023 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

— Богдан заслужив звання «Герой України». Але як же важко нам, рідні, це випрошувати, — розповідає Вікторія. — Довго вагалася, чи створювати петицію до президента про присвоєння звання «Герой України» моєму чоловікові. Але зібрала думки до купи і написала. Треба за відведений час — три місяці — зібрати щонайменше 25 тисяч голосів.

Наче це і небагато. Але серед знайомих ці тисячі не зібрати. Не сплю нормально вже 10 днів. Шукаю в інтернеті групи, чати, де такі самі як я дружини, матері загиблих чоловіків просять підписати їхні петиції. Підключаємо блогерів, які теж не завжди роблять це безкоштовно. Розсилаю прохання проголосувати по всій Україні. Просто викласти посилання в інтернеті — не працює. Треба нагадувати про себе і просити, просити. І я не зупинюсь, заради дітей і пам’яті про коханого.

— Як довго чекати розгляду петиції?

— Не знаю. Дивлюся, деякі назбирали голоси два місяці тому, а відповіді від президента ще  немає. Петиція стоїть у черзі.

* * *

На момент здачі номера в друк, 10 січня, петиція Бондарчука зібрала майже 13 тисяч голосів. Для збору ще 12 тисяч залишається трохи менше двох місяців. Петиція про присвоєння звання «Герой України» Олексію Дягівцю набрала 11 800 голосів.

 

П’ять Героїв України в Чернігові

— В області з 2014 року 14 чоловікам присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка», з них п’ятеро — у Чернігові. Це звання присвоює президент за визначний геройський вчинок або визначні трудові досягнення, — розповіла 46-річна Оксана ПЕТРЕНКО, заступниця директора департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА.

— Що дає родині Героя України цей статус?

— Закон передбачає 25 видів пільг. З основних:

Осіб і членів сімей Героя України (дружину, дітей, батьків), що спільно проживають з ними, звільняють від квартирної плати, незалежно від форм власності житлового фонду, оплати комунальних послуг у межах норм, встановлених законодавством (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення тощо),

Тим, хто отримує пенсію, щомісячно надбавка в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму. Зараз це складає 944 гривні. Героям України, яким це звання присвоєне з 2014 року, передбачена щомісячна грошова виплата в розмірі трьох мінімальних заробітних плат (на 1 січня 2023 року вона складає 7100 гривень). Для членів сім’ї загиблих Героїв України така виплата становить 7100 гривень щомісяця,  мінімальна заробітна плата. Також останні декілька років постановою Міністерства соціальної політики затверджується виплата до Дня Незалежності, яку раніше виплачували до 9 травня. Суми кожного разу різні.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото з сімейного архіву

Пошук по сайту