Сергій Сидоренко, водій тролейбуса, повернувся з Донеччини на щиті

31.12.2024 | Війна

Сергій Сидоренко

27 грудня до Катерининського храму йшли працівники Чернігівського тролейбусного управління.

29-річний Сергій Сидоренко, загиблий воїн, був їхнім колегою. Його мати, 64-річна Людмила Сидоренко, з 1987 року і понині працює водійкою тролейбуса.

Вдова, мати, сестра Сергія підтримували одне одного. Батько помер у 2010 році. З найрідніших не було лише улюблениці Сергія, 5-річної доньки Єви. Дитину не взяли на похорон, аби не травмувати.

— Серьожка — наймолодший з моїх трьох дітей. Він був нашою гордістю. Коли служив строкову службу, впіймав диверсанта. Командування оголосило йому подяку і присвоїли звання єфрейтор. Закінчив будівельне училище № 18. Вирішив стати водієм тролейбуса. У 2019 році прийшов у ЧТУ. Спочатку працював на старішому тролейбусі, потім його пересадили на «Барвінок». 515-й. Їздив за різними маршрутами, — витирає сльози Людмила Михайлівна. — Старався заробляти для сім’ї. Дружину Аліну і доньку Єву називав «мої дівчата». У невістки проблеми зі спиною, вона давно інвалід третьої групи. Серьожа просив її не ходити на роботу. Казав: займайся лише дитиною.

Сестра Антоніна, мати Людмила Сидоренко, вдова Аліна, дружина хрещеного Сергія

— У Сергія була бронь?

— Тричі ходив і просив. Казав, що дружина слабка, дитина мала. Він годувальник, як вони без нього. Не дали. По закону бронювати можна половину працівників. Я йому говорила: давай піду за тебе попрошу. Відповів: «Мамо, ні.  Тут ми з тобою колеги. А за воротами ти моя мама».

19 вересня вручили повістку. Наступного дня пішов на комісію. Я знала, що його звідти вже не випустять. Плакала, та що я могла вдіяти.

27 вересня його і ще одного водія тролейбуса, Володю Косаковського, йому 49 років, відправили на навчання в Англію. Вовка нині поранений, в госпіталі.

5 листопада повернулися з Англії на базу. Приїхали автобуси, порозбирали — кого на Сумщину, а їх, 14 чоловік, на Донеччину.

Бої тривали по чотири години. Писав в смсках: «Мамулю, не плач. Все буде добре». Коли заступав на бойове завдання, бувало, по три дні не виходив не зв’язок. Два слова своїм дівчатам напише і все. А я йому щодня писала. Зможе відповісти чи ні, то вже як складалося, а мені було так легше. Наче з сином поговорила. 13 грудня в час сорок ночі він мені написав вкотре, щоб я не плакала. О другій ночі писав старшому брату і дружині з донькою. Повідомив, що обстріл, його можливо не буде в мережі два-три дні. А о четвертій ранку загинув. Їх накрили «Градами» в районі Серебрянського лісу.

Єві ми сказали, що війна, тато загинув. Але вона до кінця не усвідомлює втрату. Приходили невістка з онучкою, ставили в мене ялинку. Євочка питає: «Бабусю, а татко мене бачить, правда? А пам’ятаєш, як він мене лисичкою називав». Ми її ніколи не обманювали і не сочиняли казок. Син сідав і розмовляв з нею, як з дорослою, все пояснював.

Так хочеться побачити синочка живим хоча б у снах. Не приходить. Перед тим, як було дев’ять днів, телефонує дочка: «Мамо, мені наснилося, що ти мені дзвониш і кажеш: «Ой, Тоню, ти знаєш, Серьожка дзвонив і сказав: «Мамуля, не плач. Мені тут добре».

Невиносимо сидіти в чотирьох стінах, ходжу по вулицях. Та той біль, що всередині всюди зі мною, він нікуди не дівається. Це страшний біль. Тепер я знаю, як почувається загнаний в куток поранений звір, котрий стікає кров’ю.

 

Відспівали й поховали на «Яцево»

 30 грудня на кладовищі «Яцево» в Чернігові відспівали та поховали 49-річного Олега Отрошка. Він народився в Києві, жив у Чернігові. Випускник школи №20. Закінчив Чернігівський технологічний університет. Працював в «Укртелекомі» начальником під­розділу з підготовки працівників зв’язку. Побудував дім, посадив сад, виростив сина. 

Вісім років до повномасштабного вторгнення займався будівельною справою. З перших днів війни захищав Чернігів в теробороні. Згодом потрапив на передову. Був поранений. У березні торік після другого тяжкого поранення на східному напрямку йому зробили шість операцій. Втратив ногу, око. Важко дихав та не здавався, бо дуже хотів жити. Серце не витримало 21 грудня, за два дні до 50-річчя.

 

З колишнім адвокатом Анатолієм Величком
попрощалися в Катерининській церкві

20 грудня в Катерининській церкві Чернігова служили заупокійну за 54-річним Анатолієм Величком. Родом він з Нікополя Дніпропетровської області. Оскільки батько був військовим, сім’я часто переїздила. Так і опинилися на Чернігівщині, в Гончарівському.

Анатолій закінчив Харківський юридичний університет. Служив в СБУ. Після звільнення працював юристом у державних установах та приватних структурах у Чернігові, Ніжині, Києві. З 2008 по липень 2021 року був адвокатом. З лютого 2023 року служив у ЗСУ помічником командира з правової роботи. На жаль, серце зупинилося. Провести його в останню путь прийшли тільки найближчі.

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010