СБУ горіло, палало і диміло чотири доби

25 лютого, на другий день вторгнення, загорівся дах будівлі СБУ (та, що над дорогою, на вулиці Шевченка в Чернігові). З даху вогонь перекинувся далі, двоповерхове приміщення вигоріло повністю. Співробітників у той час не було. Згорів архів.
Зараз з вулиці видно, крізь пусті віконні отвори, що на стінах немає ні дранки, ні штукатурки — світять цеглою.
— Ми ховалися в підвалі нашої п’ятиповерхівки. Коли переставало бахкати, хтось з сусідів виліз на вулицю. А коли повернувся, сказав: «Прилетіло в СБУ», — згадує той день 82-річна Світлана ХОВРІНА, живе в хрущовці навпроти. — Що туди прилетіло, ми не знаємо. Тоді ж Бобровицю, Новоселівку відбивали, літаки кружляли. Снаряди з усіх боків падали. Можливо, і наші недоцілили.
Я і сусіди вийшли на вулицю — дим чорний стовпом. Дах будівлі СБУ був з металочерепиці, вигорів.

Світлана Ховріна

Приміщення СБУ

Приїхало три пожежні. А гасила чомусь тільки одна. Я сильно боялася, щоб на нашу п’ятиповерхівку вогонь не перекинувся. Подзвонила пожежникам, кажу: «Що ж це таке, дві машини стоять, нічого не роблять». А вони: «Так треба». Диміло воно чотири доби, — веде на свій балкон, з якого добре видно сіру будівлю СБУ. — Чотири доби я не закривала очей, дивилася у вікно і плакала. Добре, що мій дід був вдома.
Через тиждень після того, як російські війська відступили і в місті стало тихо, пара з нашого будинку повернулася перевірити своє майно. Приїхали на велосипедах. Сфотографували вигоріле СБУ, усім же цікаво. Чергові їх забрали, довго тримали. Ми ще за їхніми велосипедами дивилися, щоб ніхто не вкрав.
Робіт там зараз ніяких не проводять. Довго висіли залишки обгорілі, сміття. Прибрали тільки місяць тому.
У підвалі нас багато було, прилягти нема де, — продовжує про пережите, перевертаючи виделкою печінкові котлети на сковороді. — Дітки маленькі з усієї округи. Я ніч сиділа. Коли закінчувалася комендантська година, приходила в квартиру і тільки тоді засинала. Сирена за сиреною. Замучилась, вирішила — не хочу в підвал, буду бігати у ванну кімнату. Чоловік жодного разу не спустився, у квартирі був.
Сусіди квартиру здавали якимось військовим. На вулиці бахкає. А він прийшов напідпитку серед ночі. Гупає у двері, ніхто не відчиняє. Ось результат, — показує дірку на стіні біля сходів у під’їзді, розміром з кулак. — Узяв і вистрелив. Сусід, депутат Ігор Полуян, викликав поліцію.
До війни ми з дідом хотіли виїхати на батьківщину, у білорусь. Дожити старість. Там будинок батьківський лишився. Михайло, чоловік, колишній футболіст чернігівської «Десни», — дістає чорно-біле фото 1967 року. — Тренер переманив його до Чернігова, а сам перебрався в Гродно. А ми тут і осіли, 57 років — у цьому будинку. Ми вже своє віджили. Погано, що молодих це спіткало. Молю Бога, щоб ми були в Європі. А в білорусь уже не хочу.
— Коли прилетіло, мене вдома не було, але як горіло, бачив, — каже 43-річний Ігор ПОЛУЯН, депутат Чернігівської районної ради. — Обговорювали це всі, диміло воно довго. Будівля стара, у середині тліла дранка. Як на мене, прилетіло з боку Бобровиці. Два прильоти були, чіткі і точні. Снаряди. Знали, куди цілилися.
— У вас троє дітей, виїжджали з країни?
— Ні. Ми прийняли рішення буди вдома. Зараз у відрядженні, у Німеччині. Родину забрав з собою. Коли повернуся, сказати не можу. Машина моя завантажена гуманітаркою, але зламалася. Коробка-автомат, ремонт тут недешевий. Як тільки відремонтую, тоді і повернемося.
— Це колишня будівля суду, — каже про приміщення СБУ 57-річний Ігор ІГНАТЕНКО, чернігівський історик-краєзнавець. — Після пожежі заглядав всередину. Лише коробка стоїть. Стеля, перекриття між поверхами були з дерев’яних товстих балок. Вони вигоріли.
Найбільше в цій історії шкода архів. Те, що я чув від офіційних осіб, паперовий варіант знищений повністю. Зберігався, наскільки я знаю, на другому поверсі.
Ігор Кулик, директор Архіву національної пам’яті, розгніваний:
«Росіяни знищили архів Служби безпеки на Чернігівщині. Це означає, що документів про репресованих за часів СРСР із Чернігівщини більше немає.
Про це у своєму телеграм-каналі повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
У підрозділі СБУ в Чернігові зберігалися значні масиви документальних матеріалів: близько 13 тисяч справ на репресованих, а також документи радянської спецслужби — накази, переписки, особові та агентурні справи ХХ століття.
На жаль, частина українців уже ніколи не зможе дізнатися правду про своїх родичів, які були репресовані радянським режимом».
— Жоден співробітник тоді не постраждав. Усе, що було всередині — вигоріло, — підтвердив 49-річний Ярослав МОЛОЧКО, речник СБУ в області. — І архів. Якась частина документів була оцифрована, але не все. Будівля 1905 року. Капітальний ремонт приміщення був ще до Майдану. Фасад оновлювали два роки тому. Після перемоги будемо відновлювати.
Управлінням СБУ в області з 13 листопада 2020 року керує 41-річний Євген Нетужилов. 25 березня президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання бригадного генерала.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Фото автора
На знімках: Світлана Ховріна, приміщення СБУ.