Руслана Плоского відспівали в храмі Іоана Воїна

29.07.2024 | Війна

Таким був Руслан Плоский

В гарнізонному храмі святого Іоана Воїна на Ремзаводі відспівали 36-річного Руслана Плоского, позивний Ахтунг, з Новоселівки під Черніговом.

— За три роки існування храму прощання із захисником — перше, — каже Євген ОРДА, настоятель. — З Русланом були знайомі давно. За освітою був кухарем, працював у київських ресторанах. Воював два роки в батальйоні «Чернігів». Отримав поранення в боях за Станицю Луганську. Дуже довго лікувався. Після служив у роті охорони. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Чернігів у складі ТРО. Згодом через проблеми зі здоров’ям полишив службу. У нього була група інвалідності. Помер у лікарні, відкрилася шлункова кровотеча. Чотири дні медики боролися за його життя.

— Провідував Руслана в перший день. Лежав увесь у трубках. Сподівався, він викарабкається. На жаль, — кладе гвоздики в труну Іван ДОНЕЦЬ, підприємець. — Познайомилися, коли ще він був у дев’ятому класі. Стояв разом з нами, охороняв Катерининський храм. А потім щось не сподобалося йому в батюшках, і він перейшов до української церкви. Проте спілкуватися не перестали. Якось запросив мене до себе додому, познайомити з мамою. Вона була дуже слабка і хвора. Писала ікони, картини. Попросила мене: «Потурбуйтеся про Руслана, як мене не стане». Так склалося, що його взяли в батальйон «Чернігів». Іноді він звертався до мене за порадами в різних складних життєвих ситуаціях. Як міг, допомагав.

— Руслан переніс пораненння, дев’ять контузій. Я знаю, що це таке. Служила у війську. Не можу повірити, що Руслан більше не подзвонить, не спитає: «Ти як?» Він за всіх друзів турбувався більше, ніж за самого себе, — схлипує 41-річна Юлія АЛІЄВА, подруга.

Віддати останню шану прийшло зо три десятки братів по зброї, так вони себе називали. Деякі після поранень, з милицями. Навіть ті, хто разом не служив, але по життю пересікалися з Русланом.

Над труною плакали тітки покійного, сестра Аня і цивільна дружина Ольга.

Зліва направо: тітка, сестра та цивільна дружина

Відспівували настоятель храму Євген Орда та священник Андрій Цвір, який уже сім років відслужив у 110-й бригаді. Був помічником капелана. І хоча на вулиці спека, у церкві було не душно. Днями благодійник подарував кондиціонер.  Узимку не буде холодно, бо можна буде обігріватися кондиціонером або буржуйкою, що стоїть у храмі.

 Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки

Архіви записів

  • Березень 2025
  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010
  • Жовтень 2006