РОМАН МИКОЛАЄНКО – ЛЕЙТЕНАНТ У ПІХОТІ

Головна » Війна » РОМАН МИКОЛАЄНКО – ЛЕЙТЕНАНТ У ПІХОТІ

29.06.2023 | Війна

З початку бойових дій на Чернігівщині пішов воювати 38-річний Роман МИКОЛАЄНКО, начальник юридичного відділу Чернігівської міської ради.

— Мабуть, зразу в тероборону? — запитала Романа Сергійовича по телефону в понеділок. 24 квітня.

—Ні. З 2 березня 2022 року я в лавах ЗСУ. Сухопутні війська, піхота. У званні лейтенанта.

— З роботи не звільнялися? Якісь кошти йдуть як збережена зарплата?

— Не звільнявся, але зарплата не йде. Таке було раніше. Закони помінялися.

— Ви знаходитесь у гарячій точці?

— Був на сході, зараз на Чернігівщині.

— Може, у відпустку приїхали?

— Та ні, у відпустці побувати ще не встиг.

— Коли були там, доводилося ночувати в окопах, бліндажах?

— В окопах ні. Я був у підвалах. Жили в хатах, а підвал — як сховище.

— Хто з волонтерів до вас доїжджав?

— Валерій Вовк, наприклад, багато допомагав. Він служив у нас. Шкільний учитель. Привозив різні необхідні речі. В інші підрозділи інші волонтери їздили. Буржуйки привозили. Генератори.

— Зараз сперечаються, чи треба везти на фронт домашню випічку, різні закрутки?

— Дивлячись що. Там, де ми знаходились, було нормальне забезпечення продуктами. Ми не голодували, але за всіх казати не буду. Отруєнь домашніми заготовками жодного випадку не зустрічав. Іноді приємно відкрити якийсь салатик, помідори. Але критичної необхідності в них немає.

— Зараз буде тепло, потім жарко. Що п’єте, щоб втамувати спрагу?

— Воду, звичайно. Коли були на сході, вода була привозна. Нормальної якості. Завжди привозили в підрозділи.

— Там у вас є де помитися?

— Зараз, в області, помитися можна знайти де.

— І додому відпускають: попрати речі, викупатися?

— Дуже рідко. Самі на місці душ організовуємо. Було, що і на дерево пляшку вішали. Але краще все-таки в хатах нагріти води й помитися.

— Сухий душ вам зустрічався?

— Привозили, але я не користувався. І не знаю, хто б ним користувався взагалі.

— Літні берці «Талан», зсушні, подобаються? Чи інші купуєте?

— Ходити можна.

— Коли ситуація погіршується або зовсім погана, чи зразу вивозять наших поранених? Чи виносите самі?

— При першій можливості зразу. Але не завжди можна під’їхати безпосередньо. Є точки евакуації, до них пораненого треба доправити. Під обстрілом ніхто нікого не несе. Як тільки обстріл закінчиться і є можливість евакуації, то виносимо. Адже до точок нашої дислокації машина не під’їжджає, щоб не «спалити» їх. І треба нам самим нести пораненого на руках до машини, іноді кілька кілометрів.

— Вас самого не зачепило?

— Ні, усе нормально.

— Чи б’ють командири підлеглих? Чи тільки матюкають?

— Щоб били, я такого не зустрічав. А матюкають — так, звичайно. І не тільки підлеглих і не тільки командири. Чоловічий колектив.

— Жінок хіба ні одної?

— У нас — жодної. Навіть медик — чоловік.

— Чим рятуєтеся від комах? Скоро сезон відкриється, але в лісі в бліндажах вони чи не круглий рік…

— Коли будуть допікати, поїдемо, купимо щось від комарів. Зараз до магазинів добратися можна. А коли знаходились там, на сході, комах не було.

— Як глибоко треба прикопати орка?

— Давайте, мабуть, закінчувати, — розсміявся Роман Сергійович. — Після перемоги поговоримо.

Олена ГОБАНОВА