Головна » Війна » Ракета пробила п’ять поверхів “України”. Руїни розбирають вручну
15.07.2022 | Війна
Вже тиждень розбирають залишки готелю «Україна», що на перехресті проспектів Миру і Перемоги в Чернігові. 11 березня вночі в готель вдарила російська ракета.
Залишки готелю «Україна»
Залишки готелю «Україна»
24 травня після обіду підігнали кран. Він знімав частини плит, що висіли над головою.
Готель — приватна власність відомої в Чернігові родини Тарасовців. Офіційно записаний на Вікторію Тарасовець.
До війни готель був зачинений на реконструкцію.
З останнього поверху ще звисає двоспальний різнокольоровий матрац. Біля балконів і вікон на дротах зависли кондиціонери. Всередині п’ять чоловік збирають, складають на тачку цеглу, сміття, вивозять на вулицю через двері, де колись було кафе «Авеню, 33». На підвіконня кладуть частини снаряду, який не забрали слідчі.
— Зараз проводять слідчі дії, відкрито кримінальне провадження, — розповів 70-річний Микола Тарасовець, банкір. — Строго кажучи, поки що ніхто не знає, що трапилося. Формально — щось вибухнуло. (Схоже, що балістична ракета «Іскандер», авт.) Свідки кажуть, бахнуло, у сусідів повилітали вікна. Частини стін готелю повідлітали аж до Головпоштамту. Зараз поприбирали, попідмітали.
Підігнали кран, аби прибрати плити, які звисали над тротуаром. Йдуть дощі, воно висить. Деякі трималися на кабелі, знімали своїми силами.
— Кран замовляли?
— Це власність ДСНС. Коли йдуть слідчі дії, спеціалістам треба ходити. А воно висить над головою. Якусь частину плит мнсники зняли. Всередині нічого не чіпали. Там як у фільмі жахів.
Слідчі забрали уламки, не всі. Думаю, десь десяту частину. Що прилетіло, казати можу тільки свої припущення. Але це вже не має значення. І жителям міста, думаю, не дуже цікаво. Для них більш важливо, що серед міста, на перехресті двох проспектів, залишки зруйнованої будівлі. І з нею треба щось робити. А що? Ніхто не знає, як його розбирати. Або співробітники ДСНС, або вони повинні це комусь доручити. Але у них наразі на це немає часу. І нам не можна.
Аби закласти вибухівку і все підірвати — швидко і дешево. Але так не можна, небезпечно, ходять люди, житлові будинки поряд. Треба все робити вручну. Не чиста робота. І будівля не маленька, приблизно п’ять тисяч метрів квадратних.
— В планах знести і побудувати нове чи відбудувати старе?
— Будівлі 60 років. Відроджувати таке саме — наче повернутися у вчора, а то і позавчора. Дивимось вперед. На тому місці має бути щось інше. На сьогоднішній день у будівництві нові норми, технології. Для цього треба врахувати стиль архітектури, що це історичне місце, недалеко від площі. Можливо, над проектом буде працювати не один архітектор, як варіант провести конкурс. Шукати гроші. А їх треба — пфффф, — видихнув Микола Павлович. — Страх. Постав свій кран, заведи його, і тисячі гривень полетіли в трубу.
— Гроші будете чекати від держави?
— Наразі у неї свої завдання, свої головні болі. Тому на державні кошти я не розраховую. Надія на власні сили. Треба побити ворога, а тоді вже зібратися і щось робити. Зараз виконуємо рекомендації слідства. Ракета падала вертикально, пробила всі п’ять поверхів. І перекриття над підвалом, цокольний поверх. Там поки велика гора сміття, цегла, залізобетон. Технікою всередину не заїдеш. Все вручну, лопатами. Працюємо тільки там, де безпечно. Ми прикинули, щоб зробити толкове, краще треба близько 10 мільйонів доларів. Враховуючи, що в будівництві можуть брати участь іноземні компанії.
— Були в Чернігові під час бомбардування?
— Виїжджав короткостроково. Я керівник банку («Полікомбанк», — авт.). Працювали, поки можна було, коли робота стала неможливою, виїхав. Коли дозволили повернутися, приїхав. Частина банків працює вже півтора місяці, деякі поки ні.
