«Чула, як глиняні будинки хрустіли, їх зносило водою. А там люди…»
Про життя Голої Пристані в окупації і як прийняв Чернігів
— У вас тут сніг тане, чи завжди холодно?:) — жартує 45-річна Наталія БІЛОУС. Разом із 49-річним Сергієм ЗАДОРОЖНІМ, чоловіком, і 74-річною Галиною Вінниченко, матір’ю, переїхала до Чернігова з окупованого міста Гола Пристань Херсонської області. — Дзвонимо друзям — удома плюс 25 градусів.
Гола Пристань — за 30 кілометрів від Херсона. До вторгнення було 14 тисяч жителів.
Сергій Задорожній — моряк, судноводій, помічник капітана. 25 років відслужив у торгівельному флоті.
— А ще був підприємцем, мав кав’ярню, — розповідає про себе. У Чернігові Сергій став таксистом компанії «Болт».
У Наталії в Голій Пристані був невеличкий магазин покрівельних та фасадних будматеріалів, пропонувала також металопластикові вікна, двері. Має дві освіти: агронома та економіста. У Чернігові шукає роботу, ходить на співбесіди. Планує створити інтернет-магазин і там продавати плетені речі.
— Одного разу відмовили через вік — 45 років, сказали, то багато, — розповідає про пошуки роботи Наталія. — В іншому місці спитали, чи є в мене кредити? Чи зможу стояти 10 годин щодня на ногах? Запитували все, що завгодно, крім того, чи є в мене освіта і що я вмію. Тому поки що плету з широкої нитки пледи.
Рубль прирівняли до гривні 1:1
Сергій та Наталія розповіли, як жилося в окупації.
— На початку березня 2022 року орки остаточно заїхали в Голу Пристань і зайняли місцевий санаторій. Усіх неугодних звозили туди: колишніх військових, активістів. Катували, били, схиляли до співпраці. Хто звідти повертався, казали: «Це було кривавим хрещенням», — не приховує Сергій Задорожній. — Змушували працівників міської ради працювати на окупаційну владу. Викрали Олександра Бабіча, міського голову. Кажуть, він зараз у СІЗО в Криму.
— Зв’язок пропав майже відразу, — продовжує Наталія Білоус. — Десь у червні 2022 року довелося купити сімки з російським мобільним оператором та інтернетом. Українські новини читали в телеграмі. Моніторили й їхню брехню. Вони спотворювали місцеві новини. Біля доглянутого і пофарбованого пам’ятника радянському солдату в нашому місті горів постійно вічний вогонь, лежали завжди квіти. Прийшов рашист, зняв наш прапор, повісив триколор. Потім показали в сюжеті на російському телебаченні, що з 2014 року полум’я не горіло і той солдат його запалив.
Гривні ходили разом з рублями. Рублі отримували ті, хто пішов з ними на співпрацю. Самоврядування, комунальні служби, лікарні. Відкрили також податкову інспекцію. Працював базар. Російські військові продавали чи міняли на овочі свої пайки. М’яса, молока, яєць — вистачало. Не було майонезу, кетчупу. Підприємці їздили в Крим на закупки продуктів.
Усім пенсіонерам призначили однакову пенсію — 10 тисяч рублів (100 рублів = 41 гривня). Ходили зі списком і роздавали готівку. Рубль прирівняли до гривні 1:1. Відповідно, і ціни в гривнях піднялися вдвічі, а то й утричі. З’явилися міняли з рюкзаками, куди клали готівку. Тримали гарний курс. Ти їм переводиш через додаток банку гривню, а вони тобі готівкою рублі дають. За послуги — 10 відсотків від суми. Я перший час ще торгувала у своєму магазині, розпродувала залишки матеріалів.
«Не хотите помочь росийской армии?!»
— У Голій Пристані були буряти, кавказці, слов’янської зовнішності солдати. Один бігав і шукав «городскую баню». Не міг повірити, що в кожному домі чи квартирі в нас є своя ванна. Казала йому: «Городская баня у нас закончилась вместе с совестким союзом». Не вірив.
Якось завезли військових у віці. Такі собі дідусі ходили. Поводили себе спокійно. Після них привезли молодь. Ті автомати тримали на пузі, поводились, як на сафарі. Казали: «Буду убивать до последнего хохла». Приїздила і нацгвардія, еліта: фірмові каски, бронежилети, якісні берці та форма. Усе новеньке, ніби з магазину.
У покинутих будинках, квартирах росіяни крали все, що могли винести. Телевізори, холодильники, пральні машини, мікрохвильовки, тумбочки, матраци, одяг вантажили на «Урали» і вивозили. Чого не вдавалося винести, розбивали. Забирали навіть двері і дверні відкоси. Робиш їм зауваження, а в них одна відповідь: «Не хотите помочь росийской армии?!» Якщо заважатимеш красти, можуть відвести до санаторію.
— А там катівня, — нагадує Сергій. — Періодично проводили обшуки. Заходили і до нас. Напередодні росіяни напилися і загубили автомат. Рашист пам’ятав лише дві речі — поряд на вулиці висів їхній прапор, а в домі був килим. Тому ходили по усіх хатах, поблизу яких висіли триколори. Але автомат тоді так і не знайшли.
Навесні орки були в шоку: обстріли не стихають, а українці городи копають і садять, фарбують хати, білять і обрізають сади. А як інакше, якщо Великодні свята скоро?
«Три дні вода прибувала, три дні стояла і три дні спадала»
— Голопристанці так раділи, коли звільнили Херсон. Думали, ось-ось і до нас уже дійдуть ЗСУ. Чекали, тому і не кидали домівки. Аж раптом біда, — на очах Наталії сльози. 6 червня 2023 року вночі російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС. Тонни води ринули вниз за течією. Від Голої Пристані до Каховської гідроелектростанції — 90 кілометрів.
— Нам давали часу годин сім, поки вода дістанеться до нас, — продовжує жінка. — Вода прибувала повільно. Через 12 годин була лише в декількох місцях, бігла невеличким струмочком. Це заспокоїло.
А вночі прокинулася від шуму, вода вже була під під’їздом. На об’їзній дорозі світили фарами машини, орки перевозили свою техніку в бік Залізного Порту (село на морському березі, до вторгнення чернігівці любили там відпочивати. — Авт.). Вибігла на вулицю, а далеко вже не побіжиш. Води багато, вирує коловоротами, пересуватися небезпечно. Поряд приватний сектор. Чула, як глиняні будинки хрустіли. Розкисали, і їх зносило водою. А там люди…, — на очах Наталії знову сльози. — Під’їжджають до нас рашисти на важкій техніці. Побігла, стала просити їх з’їздити туди і врятувати хоч когось. А один і відповідає: «Что вы о других беспокоитесь. Про себя подумайте, вон там эвакуационные автобусы стоят».
Через кілька годин уже не змогла з під’їзду вийти. Вода стрімко прибувала, було метрів два точно. Десь три дні вода прибувала, три дні стояла і три дні спадала. Поки прибувала, зносило все. І яка радість була, коли вода взяла рівень і місцеві почали плавати на човнах. Розвозили хліб, воду, знімали людей з дахів.
Росіяни залишилися в місті. Сиділи на верхніх поверхах багатоповерхівок і виглядали з вікон. Боялися, що Дніпром з Херсона прийдуть наші хлопці їх вбивати.
Російські рятувальники збирали і вивозили людей автобусом у Залізний Порт, а звідти до Криму. Їхати туди було страшно, у невідомість. Коли садили людей в автобуси, почався мінометний обстріл. Нам сказали, що то ЗСУ б’є. Але ж відстань, куди може поцілити міномет, — 15-18 кілометрів, а українські військові від того місця були кілометрів за 100. Рашисти зняли ролик для телебачення, де розповіли, що росіяни такі хороші, евакуюють місцеве населення, а нацисти їх у цей час обстрілюють.
Після підриву ГЕС у воді плавали дохла риба, утоплені тварини та люди. Спека, сморід. Коли зійшла вода, це почало гнисти. Лікарні перестали працювати, ліків обмаль. Води, газу, світла в місті не було. Їжу потроху привозили, люди на вогнищах готували.
Сергій і Наталя зрозуміли: залишатись у Голій Пристані більше не можуть. Власного авта в родини немає. Стали звертатися до перевізників. Зібралося четверо: Наталя, Сергій, її мати і сусідка. Умова проста: з кожного сумці речей і одна тварина на всіх. У Наталії тоді було три коти. Двох віддала сусідам, Боню забрали з собою.
Перевізники повідомили, що 19 червня о 8.00 чекають за містом. Узяли одну велику сумку. Поклали туди засоби гігієни, три футболки, джинси, жилетку, спортивний костюм.
— І все, більше нічого не влізло, — говорить Наталія. — Мати приїхала після потопу в халаті в спортивних штанях. Сусідка дала футболку, щоб одягнула в дорогу.
42 питання на КПП
Легковою машиною родину відвезли до КПП Армянськ, Крим. Зустрів російський військовий з автоматом, дав анкету. Сказали, що будуть проводити фільтраційні заходи. Людей старше 70 років пропускали без перевірок. Інші відповідали на 42 питання: «Состояли ли в экстремистской партии?», «Участвовали у выборах?», «Есть ли у вас военные в семье?», «Есть ли друзья военные?», «Есть ли в росии родственники?», «Есть ли спортивный разряд и награды?», «Были ли за границей?». І після всіх питань приписка: якщо вони будуть сумніватися в чесності ваших відповідей, можуть забрати на детектор брехні. У телефоні дивилися контакти, сторінки в інтернеті, переглядали фото.
На цьому КПП затримались на добу. Чекали, доки викличуть на перевірку. Біженців було багато. Військові взяли відбитки пальців, долонь. Сфотографували анфас, профіль. Викликали на розмову з фсбшником, який перевіряв телефон. На столі була анкета, за якою він знову допитував. Напередодні Наталі сказали, що головне — впевнено триматися і не нервувати. Інакше можуть відправити назад.
Якщо добре відповідаєш, віддавали документи і можна було сідати в автобус, який їхав до Прибалтики чи в Європу. Відпустили десь о сьомій вечора. Усю ніч родина їхала через росію. Довезли на КПП убилінка псковської області і висадили.
— Знову цілий день перевіряли документи. Сиділи обіч дороги на піддонах та чекали. Поряд стояв наступний автобус. Набралося чотири великих. Коли документи перевірили, поїхали до латвійського кордону. Там пропустили за 15 хвилин. Звідти поїхали до Варшави, до друзів. Привели себе в порядок і стали думати: «Куди далі?», — пригадує Наталія. — І тут телефонує мамин брат з дружиною з Чернігова. Їхні друзі запросили мене і Сергія до себе жити. Поїхали 6 липня. Мама ж вирішила їхати у Вінницьку область, там живе другий її рідний брат. Це не передати словами, як ми раділи кожній дрібниці в нашому новому тимчасовому домі. Коли в тебе є все, не цінуєш.
Оформили нас у Чернігові швидко, прийняли добре. Зараз отримуємо як внутрішньо переміщені особи по дві тисячі гривень в місяць на кожного. Подобається місцева говірка, балдію від слова «гурки», ледь можу вимовити:). Люблю місцеві буряки, вони тут такі солодкі. У нас солонуваті, бо поряд солона вода. Жартували з Сергієм, що після перемоги привеземо в Чернігів причеп справжніх херсонських кавунів з піску. Вони найсолодші. І будемо роздавати всім, хто нам тут допомагав. А назад повеземо буряки:).
Справжнього херсонця можна впізнати за трьома речами:
- Він знає, що таке платаний лящ і з чим його їдять. Рибину розрізають по хребту і солять. Херсонці смакують його з помідором.
- Знає, що таке «бекмес». Це уварений до густини кавуновий сік з додаванням молока. Таке собі варення з кавуна. Варити довго. На тертці треться м’якоть, без насіння. Додають молоко й уварюють. На смак схожий на згущенку «Іриску», має шоколадний колір.
- Усі місцеві знають, що таке ЖП і куди їде автобус, якщо там написано «Херсон-ЖП». Тобто, Залізний Порт, у перекладі на російську — Желєзний.
Переселенців 10954
— Загальна кількість внутрішньо переміщених осіб у Чернігові — 10954. З них: чоловіки — 3366, жінки – 5166, діти — 2422. Найбільша кількість переміщених з Чернігівської області — 4700 осіб (з прикордонних сіл та містечок). 1757 — з Донецької, 1182 — з Луганської, 408 — з Харківської, 220 — з Херсонської областей, — розповіла 21 грудня Олена КОСІЙ, заступниця начальника відділу по роботі з внутрішньо переміщеними особами управління державних соціальних гарантій та розвитку соціальних послуг департаменту соціальної політики міської ради. — 1935 чернігівці, у яких внаслідок бойових дій зруйноване житло, теж зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. Решта — із Запорізької, Миколаївської, Сумської областей, 568 осіб з числа ВПО мають інвалідність. Зареєстровано 8462 сімей ВПО.
Ольга САМСОНЕНКО. Фото автора
Про життя Голої Пристані в окупації і як прийняв Чернігів
Газета “Весть” продається в кіосках і на розкладках у супермаркетах, у поштових відділеннях Чернігова та області, а також її можна передплатити на сайті “Укрпошти”.
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (724)
- Війна (252)
- Перехрестя (178)
- Політика (91)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (74)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)