Петрик передчував, що втратить батька

Головна » Війна » Петрик передчував, що втратить батька

5.09.2023 | Війна

5 вересня в Катерининському соборі відспівували 48-річного Андрія Гулого, стрільця-помічника гранатометника. Він помер 20 вересня в Харківській обласній лікарні від пневмонії. Без батька залишилося троє дітей.
Схилившись над домовиною, за сином плакала Лідія Іванівна, мати.
— Донька з онуками нині в Бельгії. Петрику 11 років, Льоші п’ять. (Є ще донька від першого шлюбу, їй 18. — Авт.). Покинути дітей і приїхати на прощання не змогла. Залишати синів самих чи на чужих людей не можна. Дітей можуть відібрати і віддати в іншу сім’ю. Там з цим дуже суворо. І з ними їхати — проблема. В Україну в’їде, а назад її не випустять, тому що медик, — утирає сльози 64-річна Тамара БАГАЛІЙ, теща покійного.
Андрій родом з Іванкова Київської області. Його батько був начальником міліції в Славутичі, потім призначили в Чернігів керувати податковою. Але пропрацював недовго. Так сім’я й оселилася в Чернігові. Андрій закінчив інститут внутрішніх справ. Змінив кілька місць роботи. Працював у Лук’янівському СІЗО Києва. З моєю донькою познайомилися на роботі, у компанії «Крафт». Був в охороні, а вона медиком.
Коли донька з онуками виїжджала, Петя розплакався. У зятя теж закапали сльози. «Це він за мною плаче», — сказав. А Петрик: «Тату, я тебе більше ніколи не побачу!» Хоч проводжаючих в автобус не впускали, Андрій рвонув ,поцілував Петю. «Усе буде добре. От побачиш», — заспокоїв.
Вони поїхали, Андрій продовжив службу (служив з квітня минулого року). Спочатку був на Київщині, а згодом на передовій. Пройшов найгарячіші точки. Де служить, що робить, відповідав, що їм не можна розголошувати. Ніколи не скаржився. Про те, яким він був на фронті, говорять його нагороди: медаль «Учасник бойових дій» та нагрудний знак за відвагу «Сталевий хрест».
Незадовго до смерті зятя сняться мені діти, а біля них — чорна чоловіча тінь. Донька в мене добре вміє сни розгадувати, та я не стала її тривожити. Поділилася з сестрою, та теж уміє сни тлумачити. Сказала: «Не стане Андрія». А того дня, як помер, донька дзвонить і запитує в старшого, чи менший прокинувся. А той відповідає, що ще спить, а вже скоро дванадцята година. Попросила розбудити. Малий розплющив очі і говорить: «Я не спав, я з татком розмовляв…». Йому було три роки, як виїхали, про батька майже не згадував. І раптом таке.

* * *

Є втрати бойові і небойові. Якщо загинув під час виконання бойового завдання, держава виплачує рідним 15 мільйонів гривень.
У разі загибелі або смерті під час виконання обов’язків військової служби, допомога виплачується в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Наразі це мільйон 702,5 тисяч гривень.
Якщо військовослужбовець помер під час проходження служби, тоді родина отримає допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму — мільйон 135 тисяч гривень.
Рідні тих, хто скоїв самогубство, помер від отруєння алкоголем, можуть розраховувати лише на допомогу на поховання, близько 12 тисяч гривень.

Петрик передчував, що втратить батька

Пошук по сайту

Категорії

Архіви записів

Інші публікації категорії