Привіз шість тисяч автоматів, пригнав 10 “Рено Дастерів”

Петро Алекса

З першого дня вторгнення російського війська в Чернігові працювала територіальна оборона. В штаб, що на території дитячого санаторію «Зелений гай», в районі Старої Подусівки, йшло стільки добровольців, що не вистачало на всіх зброї.
50-річний Петро Алекса з першого дня був відповідальний за її видачу. Він відзначає велику роль міського голови Владислава Атрошенка, який з перших днів мотивував чернігівців отримувати зброю та захищати місто, організував, щоб цієї зброї було достатньо та вирішував інші матеріально-технічні питання, харчування хлопців тощо. Коли в місті побачили велику кількість блок-постів, де стояли озброєні люди, які готові були битися за рідний Чернігів, багато мешканців міста змінили свій настрій та усвідомили – Чернігів ніхто не здасть!
— Я кадровий військовий, — каже Петро Алекса. — На телефон подзвонили о п’ятій ранку 24 лютого: Чернігів бомблять. Живу у Куликівці, добирався півтори години. В перший же день видавали зброю. Вік добровольців був різний.
— Кажуть, на Чернігів для оборони міста мер роздобув шість тисяч автоматів?
— Десь близько такої цифри. Навіть деякі міста області через нас отримували зброю.
— Петре Олексійовичу, як перевіряли, тих, кому видавали?
— По документах і, звичайно, дивився по людині, чи можна видавати. Медичних довідок під час війни не вимагали. Але людина, у якої є зброя, психологічно розуміє, що зможе захистити і себе, і свою родину. Екстерном проводили навчання, як користуватися, що робити в тій чи іншій ситуації.
— Додому зі зброєю відпускали?
— Люди зразу йшли в підрозділи, на позиції. Додому ненадовго відпускали по двоє-троє. Автоматів не забирали. Диверсанти ж були, сепарів багато бігало.
— Тероборонівці слідкували за порядком, чергували на блокпостах?
— Ми частина Збройних Сил України. Прив’язані до конкретної території. Зараз наші тероборонівці поїхали на підкріплення до Харкова, на Донбас. Повністю місто оголити, звісно, не можемо. Стоять на позиціях під Черніговом.
Наші перші лінії були на ЗАЗі, тубіку (тубдиспансер. — Авт.), на в’їзді зі сторони Товстолісу. Там була команда бійця з позивним Дієго. На «кільці», по 1 Травня, на всіх в’їздах. Не раз до них боєприпаси підвозив. Хлопці дивились їм в очі і мочили русню. Хто що не каже, але я вважаю, у нас вийшла класна взаємодія тероборони і першої танкової бригади. Ми прикривали їх, а вони підсилювали нас. Тоді вже побачив і нацгвардійців.
— Що їли, де готували?
— Перші два тижні була польова кухня на території штабу. 19 школа. Працювали деякі заклади по місту, які нам готували їжу.
— Ви ж знали, що «Зелений гай» будуть бомбити?
— Так. Але ми думали, що наш штаб постраждає першим. А прильот був на 18 і 21 школи. Чому, не знаю. Можливо, ДРГшники (диверсійно-розвідувальні групи. — Авт.) десь прокололися. Як варіант, літачки, дрони, які тоді над нами літали, спрацювали на найбільше скупчення людей. Але це ніяк не виправдовує той жах, що творили росіяни.
— Черніговом пускають чутки, що в перші дні вторгнення мера Владислава Атрошенка в місті не було.
— Дурниця. Бог їм суддя. З першого дня був на місці. Перші два тижні в штаб як мінімум по два рази приїздив. І завжди на телефоні був. До війни я його не знав особисто. Мої з ним політичні погляди розходилися. Але працювати з ним мені сподобалося.
Як світає — всі на місці. Були ситуації, шукали зброю, а її немає. Мер приїхав, кажу: «Анатолійовичу — нема». Пішов, комусь набрав, п’ять хвилин перебалакав, підходить: «Все, Олексійовичу, через 3-5 годин буде». Де він діставав, ніхто не знав.
Техніки, щоб по місту якось пересуватися, не було. Я на своїй «Калині» приїхав. Кажу, треба щось серйозніше. Де він їх узяв, не знаю. 10 нових «Рено Дастер» на тероборону пригнав. Якісь машини в розвідку пішли. Хтось боєприпаси на позиції возив. Загиблих, поранених скільки ними перевозили. Коли впали бомби на школи, «швидкі» боялися їхати. Ми возили.
— Мер теж з автоматом ходив?
— В перші дні з ПМ (пістолет Макарова. — Авт.). Тоді кажу, треба щось серйозніше. Тоді ж у полон брали. Пропонував спеців приставити. Трішки серйозніше обмундирували.
— Деякі експерти прогнозують повторне вторгнення в нашу область.
— Навіть природа за нас. Танк 40 тонн. Коли вони наступали, земля була ще мерзла. Могла витримати таку техніку. Зараз — зариється у нас навіки-вічні. Я виріс на паводках. На Григорія, 6 травня, вода піднімалася до максимуму. Але цьогоріч поводок затримався на два тижні. Максимум води буде в 20 числах. Тоді ще з місяць треба, щоб все зійшло. Якщо вони дурні — хай лізуть.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Фото автора