Пережив три поранення, загинув на передовій, а УБД не було

18.10.2024 | Війна

Віталій Петухов

Зліва направо: вдова Оксана Петухова, доньки Інна та Поліна

«Це ти мав мене хоронити, а не я тебе, синочку», — ридала над труною єдиного сина 70-річна Надія Петухова.

— «Я ж його не побачила, — гладила закриту домовину.

Згорьовану матір втішав Роман Кіник, настоятель Катерининського храму: «Іноді краще й не бачити. Пам’ятайте його таким, яким він був».

Плакав 26-річний син Дмитро, доньки: 16-річна Інна та 14-річна Поліна. Втирали сльози вдова, родичі та друзі. Сусіди, побратими з 32-ї окремої механізованої бригади клали квіти. 16 липня в Катерининці прощалися з 48-річним Віталієм Петуховим, чернігівцем, старшим стрільцем.

Цьогоріч було б 27 років, як ми одружилися. Чоловік працював у школі №4 оператором котельні. Їздив на заробітки до Польщі. Перед мобілізацією був таксистом. У серпні торік, коли таксував, зупинили і спитали: «Не хочеш повоювати?». «Якщо треба, піду», — відказав. І йому вручили повістку, — розповідає 46-річна Оксана ПЕТУХОВА, вдова. — На куп’янському напрямку тричі був поранений і щоразу після лікування повертався до побратимів.

Бачилися у червні. Трішки побув вдома, коли проходив ВЛК, бо у чоловіка на фронті проявилося чимало болячок: цукровий діабет, артрит коліна. Ходив накульгуючи. Поранення й контузії спричинили глухоту одного вуха. Додалися проблеми з серцем, бо у Віталія була зайва вага, важив 115 кілограмів.

Було багато дрібних осколкових поранень по всьому тілу, де не закривав бронежилет. Великі повитягували. А дрібні, коли рани загоюються, лізуть на поверхню і часто самі випадають. Та на ВЛК сказали, що придатний для продовження служби. Після цього востаннє ми розмовляли 30 червня. Він був під Бахмутом. Сказав: «Оксано. я вже, напевно, не вернуся». А я йому: « Не говори дурниць. Не бійся. Все буде нормально. Ми тебе любим і ждемо». А він: «Ну, все, давай, пока».

Ми опізнавали по фото і за ДНК-експертизою. У лікарському свідоцтві про смерть написал: сліпе вибухове поранення стегна.

Загинув, а в нього навіть статусу учасника бойових дій немає. Хтось не воює і з УБД сидить. А хтось гине …

— Що ж тепер буде? Адже це документ, який дає родині право на пільги.   

Посвідчення УБД вже не дадуть. Випишуть якусь довідку.

І разова допомога мала йому б виплачуватися — теж нічого. Поцікавилася. Сказали, якщо загинув, виплачувати нікому…

Валентина ОСТЕРСЬКА.
Фото авторки

Архіви записів

  • Липень 2025
  • Червень 2025
  • Травень 2025
  • Квітень 2025
  • Березень 2025
  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Березень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Червень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010
  • Жовтень 2006