Олексій Ануля опізнав своїх катів і написав про них книгу

Олексій Ануля. Фото з архіву Олексія АНУЛІ

31-річного Олексія АНУЛЮ, чернігівця, тримали в російському полоні 10 місяців, з них чотири — у карцері. Пережив катування: голод, холод, удари електрострумом, побиття. Бачив, як помирали українські солдати та офіцери, замордовані росіянами.

До полону важив 102 кілограми, після — 62. Після звільнення одним з перших розповів, через що проходять наші в полоні, зокрема для «Весті».

Олексій Ануля десять місяців провів у російському полоні. Їв живу мишу, хвіст жував довго, як жуйку

— Крики полонених звучать у моїй голові. Переслідують  тригерами у звичайному житті, — каже Олексій Ануля. — Досі переживаю посттравматичний стресовий розлад. Знадобилося 19 операцій, щоб відновити роботу організму. Довелося оформити інвалідність.

Заснував фонд

— У вас є фонд. Чим він займається?

— У квітні 2024 року заснував благодійну організацію від міжнародного благодійного фонду «Ціна свободи». Фонд поширює серед міжнародної спільноти інформацію про катування в російському полоні. Підтримує родини військовополонених.

— Як саме підтримує?

— Допомагаю розв’язувати бюрократичні питання. Знаходжу свідчення про переміщення полонених. Передаю їх сім’ям. Також допомагав родинам з одягом дітям та подарунками на свята.

З полону повернулись близько 120 моїх друзів. Це ті, з ким я був там. За кого боровся.

Напрямок, кому саме допомогти, ми вибираємо самостійно за власними критеріями. Нас ніхто не фінансує. Не працює цілий відділ. Мені допомагає тільки Анастасія Савова, голова асоціації «Сила Морської Піхоти».

А обмінами займається виключно Координаційний штаб.

— Ви їздили за кордон на міжнародні зустрічі. Що запитували іноземці? Що їм показували/говорили?

— Просив підтримки. Показував зібрану мною інформацію, котра є інсайдерською, для підсилення аргументів.

«За народ пішов, за нього страждав, ним і був поставлений на ноги»

— Ви пройшли через пекло і не зламалися. Вам хотіли допомогти і скидали гроші на реабілітацію.

— Так, і я вдячний небайдужим людям. Народу України. За нього пішов, за нього страждав, ним і був поставлений на ноги. Усе недаремно.

На даний час я був би в зовсім іншому стані і навряд чи мав би бажання допомагати іншим, якби  тоді гідно не пролікувався.

Останню, 19 операцію, я робив,  маючи власні фінанси. Три місяці намагався отримати виплати від держави. Об’їздив три інстанції, витратив три місяці часу, кошти, паливо. І всі ці довідки не вплинули на виплати.

Тільки найнявши адвоката і віддавши аж дві пенсії за його послуги, я зміг вибити кошти. Це було рівно через рік після 18 операції, чотири дні тому. Ось вам і вся моя популярність.

Так, я перший, хто розповів правду про полон, і російська вата намагалася мене дискредитувати. Але всі мої свідчення підтвердились.

Я знаю про всіх катів, які мене мучили в полоні. Їх імена, прізвища, місце проживання. Не можу відкрити методи, як це зробив. Скажу лише, що купив і обробив велику базу даних.

— Коли звільнилися зі служби в ЗСУ?

— ЦВЛК виключила з військового обліку за станом здоров’я в березні 2024 року (через 15 місяців після звільнення з полону. — Авт.).

Різдвяні дзвіночки

— Ви написали книгу і назвали «Джингл белz». Чому?

— Назва перекладається як дзвенять дзвіночки. Це американська різдвяна пісня. Згадав мелодію за два тижні до обміну, у середині грудня 2022 року. Наспівував.

Почав писати рік тому, але за рік осилив 36 сторінок. А потім за два з половиною місяці написав усе інше. Рівно 900 сторінок.

4 травня — перша презентація, у Латвії. Потім будуть інші країни, а в Україні хочу це зробити, уже маючи досвід.

Мови будуть: українська, німецька, англійська, польська, французька і російська. Думаю, тільки довбням треба пояснювати, чому.

Це книга-сповідь, і я там оголився повністю. ЇЇ не будуть роздавати безплатно, бо може статися так, що мені доведеться змінювати не тільки місце проживання, а й прізвище.

Це історії людей моїми очима, на різних етапах полону. Книга не тільки для військових, а й для педагогів, батьків, пенсіонерів, політиків, психологів і психотерапевтів. Немає обмежень, окрім дітей до 14 років.

Доки писав книгу, відростив бороду. Вирішив не брити, доки книга не буде написана. Образ Гемінґвея став прототипом, і саме так я уявляв собі письменника. Єдине, що я не вживав алкоголь.

Писати було нелегко, але легше, ніж я думав. Мені хотілось сповідатись для себе і все це забути. І це, справді, мені вдалося. Але системність написання, дотримання хронології, спогади в деталях, це, дійсно, було тяжко. Я намагався дотримуватись тих умов: бути в холоді, зменшив їжу, обмежував рухи, намагався відчути біль від голоду та побиття, щоб максимально точно все описати.

Книга присвячена моєму батьку, Анулі Юрію Михайловичу, моїм загиблим бойовим товаришам: Артему Шеремету, Юрію Вороні, Павлу Божку, Владиславу Поповичу та іншим хлопцям, які полягли за незалежність.

Зеленський показав його фото Трампу

— Учора (розмовляємо 1 березня. — Авт.) ваші фото після полону знову бачив увесь світ. Президент України показував їх Трампу, і не тільки…

— Так… Сьогодні журналісти мені пишуть з усього світу.

Був шокований. Неочікувано.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото з інтернету

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.