Олександр Бакалець: з тюрми — у розвідку і на війну. Відспівали у Володимирському соборі Києва

18 червня у Володимирському кафедральному соборі Києва відспівали 52-річного Олександра Бакальця, чернігівця, бійця Спеціального підрозділу активних дій «Артан» Головного управління розвідки Міністерства оборони. Олександр загинув не сам. 17 та 18 червня у соборі відспівали дев’ятьох його побратимів, також бійців «Артану». Кажуть, на позиції прилетів ворожий дрон, скинув вибухівку. Отримані травми були несумісні з життям.

Олександр Бакалець уклав контакт у тюрмі. Служив з вересня 2024 року.

Олександр Бакалець у 2018 році

— Син пішов добровольцем. Загинув 14 травня на запорізькому напрямку. Знаю, що служив у розвідці, — плаче 74-річна Людмила БАКАЛЕЦЬ, мати. — Обставини смерті мені не розповідають. Олександр Сирський, Головнокомандувач ЗСУ, посмертно нагородив сина нагрудним знаком «Комбатантський хрест».

Відспівування загиблих у Володимирському соборі

Олександр Бакалець був видний, статний, майже два метри зростом. Сусіди з п’ятиповерхівки згадують, що служив міліціонером, в «ОМОНі». Потім працював інспектором з охорони РВ «Північ» магазину «Квартал» ТОВ «Альянс маркет».

У 2018 році Олександра судили. 16 вересня в магазині на вулиці Льотній запідозрив у крадіжці 30-річного Ігоря Балтрамавичуса. Виникла сварка, що супроводжувалась нецензурною лайкою. Згодом, вказано у вироку суду, поза межами магазину Бакалець наздогнав Балтрамавичуса та завдав йому удар ножем у живіт. Ігор помер у приймальному відділенні міської лікарні №2 від гострої крововтрати. У нього залишилась цивільна дружина Неля Альбок та неповнолітній син.

Відспівування загиблих у Володимирському соборі

У суді першої інстанції Олександр Бакалець підтвердив, що виник словесний конфлікт з потерпілим, і вони побилися. Але стверджував, що ножем не бив.

Розповів: «16 вересня 2018 року, перебуваючи у відпустці, зайшов до магазину «Квартал» на вулиці Льотна. На зміні була лише одна охоронниця. Оскільки було багато покупців, вирішив допомогти їй почергувати. Знаходився в торгівельній залі та слідкував за порядком. Увагу привернув Ігор Балтрамавичус, який раніше вже намагався вчиняти дрібні крадіжки в магазині. Він почав за ним слідкувати, і, проходячи поряд, зупинив його рукою, та сказав, що в нього не вийде нічого вкрасти. Потерпілий вилаявся, пригрозив, узяв якийсь товар і пішов до каси. Олександр, проходячи повз потерпілого, спитав, чи зрозумів він його.

Відспівування загиблих у Володимирському соборі

Коли той вийшов з магазину, вирішив вийти за ним і подивитись, чи не чекає його хтось на вулиці. Але на вулиці нікого не було. Вирішив піти до дільничного пункту поліції, поговорити по роботі, але і там нікого не було. Завернув за будинок, побачив чоловіка з магазину, який ішов дорогою в бік котельні. Це було приблизно у 100 метрах від магазину. Він його покликав. Той зупинився, а він підійшов до нього, узяв за плече та запитав: «Чому ти погрожував?»

У відповідь потерпілий відбив його руку від плеча, і він відчув незначний біль у руці. Схопив потерпілого обома руками, підсік ногою, і вони вдвох упали на асфальт. Він стояв на коліні, утримував потерпілого та намагався впіймати руку потерпілого, який лежав спиною на асфальті. Ударів він не завдавав, а лише утримував його на землі. Коли вдалось схопити руку потерпілого, притиснув його і спитав: «Заспокоївся, розходимось?» Ігор погодився. Олександр ще раз запитав, чи все той зрозумів. Тоді вони встали з землі і розійшлись. Потерпілий швидко пішов у бік котельні, а він повернувся до магазину. У цей час повідомили про крадіжку в іншому магазині, і він пішов це з’ясовувати, не дивлячись, що перебував у відпустці».

Відспівування загиблих у Володимирському соборі

Наступного дня Олександр поїхав на риболовлю. Коли повернувся, то дізнався, що його розшукують. Також сказав на суді, що 16 вересня 2018 спиртні напої не вживав. У руках у потерпілого ніяких предметів не бачив, але, коли той відмахнувся від нього, то відчув біль і згодом на лівій руці побачив невеликий поріз. Ні він, ні потерпілий один одному тілесні ушкодження не заподіювали, він лише притискав того до землі, ножа при собі не мав. Звідки в потерпілого вказані тілесні ушкодження, пояснити не може. Чому свідки вказували на те, що це саме він завдав ушкодження потерпілому і бачили в його руці ніж, пояснити не зміг. При цьому зазначив, що у свідків нема причин його обмовляти. Просив його виправдати. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди не сприйняв.

12 червня 2020 року Деснянський суд Чернігова визнав Олександра Бакальця винним у вчиненні умисного вбивства. Йому було призначено покарання — 11 років позбавлення волі та зобов’язано сплатити на користь потерпілої Нелі Альбок 300 тисяч гривень за відшкодування моральної шкоди. Вирок залишив чинним і апеляційний суд.

Покарання відбував у Менській виправній колонії. У серпні 2024 року виявив бажання служити в ЗСУ. До кінця терміну залишалося сім років і чотири місяці.

Незадовго до загибелі Олександр приїздив додому. Казав сусідам, що був у відпустці 10 днів. Поховали Бакальця в Чернігові на кладовищі «Яцево» на Алеї Героїв.

* * *

— Шкода, що раніше не дізналися про смерть Сашка. Не привезли його попрощатися до будинку, де він проживав, — печалиться 62-річний Микола КИСЕЛЬ, сусід Бакальця. — Сашко був гарним сусідом. Завжди вітався, дружив з усіма. Його син Олександр приїжджав з Польщі перед новим роком. Живе там з матір’ю Світланою. Бачив, як катався на татовій автівці «Опель Омега». Дружина і син виїхали ще у 2018 році.

Микола Кисель

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки та з інтернету

Цей матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відповідальність за його зміст несе виключно ТОВ «Редакція газети «Весть» і вона
не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу