«Залишилась тільки чорна діра». Олег та Олена Підгайні втратили сина Іллю

Крістіна та Ілля Підгайні

22 липня в Києві на Берковецькому кладовищі поховали 27-річного Іллю Підгайного, старшого лейтенанта. Загинув 16 липня  на Харківщині. Його мати — Олена Підгайна, завідувачка Першої чернігівської державної нотаріальної контори. Батько — 59-річний Олег Підгайний, колишній заступник прокурора області. З Чернігова пішов на підвищення до Києва, працював заступником начальника управління Генпрокуратури, потім в Офісі Генерального прокурора (нова назва Генпрокуратури). Потрапив під закон про люстрацію. Судився за своє звільнення і в українському, і європейському судах. Зараз він радник міського голови Ічні.

Олена Підгайна. Виступ на радіо у лютому-2024

Ілля закінчив Київський національний університет імені Шевченка за спеціальністю юрист. Потім львівську Школу права. Працював у київській юридичній фірмі (адвокатському об’єднанні)  «Василь Кисіль і партнери». 26 лютого 2022 року пішов добровольцем.

— Ілля народився в Кременчуці Полтавської області, де ми тоді жили, — розповів Олег Підгайний. — Коли син вчився у старших класах, я забрав родину до Чернігова. Ілля закінчував міську школу № 1.

Олегой Підгайний (в центрі) з синами Іллею (зліва) та Микитою (справа)

Зараз багато пишуть про поганих прокурорів, всіх «рівняють під одну лінійку». А в мене два сини пішли на війну.

Про себе Ілля  Підгайний писав так: «Я прийшов у ЗСУ, у 205-й батальйон ТРО. До цього не служив і не воював. Перші дві бахмутські ротації (літо 2022 та зима 2023) пройшов солдатом, у піхоті був гранатометником і оператором ПЗРК.

Потім період відновлення, паралельно збивали шахеди. Весною 2023-го отримав офіцера. Листопад-грудень 2023: куп‘янський ліс, найкривавіша ротація. Там більше займався адміністративною роботою, бо «ну а хто це зробить». Перше півріччя 2024:  познайомився зі світом розвідки. Повернувся в рідну частину,  пару місяців позаймався FPV-дронами, і  займався б ними далі, але з бюрократичних причин довелось перейти на офіцерську посаду.

Ілля на фронті

 Уже три роки думаю, що робитиму після війни, та поки не придумав. Навряд чи буду юристом. Війна ще не скоро завершиться, можу ще подумати. Армія навчила не планувати далі пари днів».

Мати каже, що втратила свій всесвіт: «…стався 22-й рік. Він спокійно сказав: «Мамо, дівчатка народжують, хлопчики захищають». Я просто тихо плакала. Його батько мені пообіцяв, що він благословив синів і з ними нічого не трапиться. Я просила старшого сина бути разом з братом, він заперечив — краще окремо. Микита опікувався Іллею, наскільки міг,  турбувався за нього.

Ілля поспішав жити. Після першої зустрічі з дівчиною Крістіною сказав: «Я її знайшов, вона настільки до мене подібна».  Вони швидко одружилися, весілля було, як ковток повітря в цей час. Здавалось, що життя повертається і до нас.

 Мого ВСЕСВІТУ немає. Вибух розірвав тіло  на шматки.

Коли ви побачите згорьовану матір, не кажіть їй: «Тримайся». Ваше «тримайся» розриває на шматки її. Їй немає за що триматися. Якщо є сміливість і мужність,  слухайте її розповіді, плачте разом з нею, витріть їй сльози.

І майте сміливість витримати її звинувачення. Я звинувачую чоловіків, що ховаються за інвалідів та дітей, бо вони забрали право мого ВСЕСВІТУ мати своїх дітей.

Я звинувачую жінок, що виправдовують своїх боягузів, бо забрали право мого ВСЕСВІТУ насолоджуватись своїм коханням.

Я звинувачую офіцерів-карʼєристів, що нехтували безпекою, не цінували інше життя, бо забрали в мого ВСЕСВІТУ право жити.

Я звинувачую своє керівництво, бо неодноразово не давали мені три-чотири дні відпустки для зустрічі з дітьми, бо забрали право мого ВСЕСВІТУ обійняти маму.

Я звинувачую недолугих командирів, що прикривають свою нікчемність підтасовуванням фактів, бо забрали в мого ВСЕСВІТУ звання ГЕРОЯ, його тіло закрило трьох. Але він на це мені казав: «Мамо, не ображайся, їх погано виховали, у них не було такої мами».

Дякую, що ти обрав мене своєю мамою. Пробач, що не втримала тебе.

Немає більше мого ВСЕСВІТУ, залишилась тільки чорна діра, а ще… кицька Муся та його велике чоловіче кохання Крістіна».

«Мій Син — Ілля. Моє Серденько! Маю одну велику мрію, навіть більшу за Перемогу України в цій війні з мордОром. Бажаю, щоб ота велика пляма на глобусі, кольору лайна, або країна-гній, перетворилася на вічну мерзлоту. Щоб повиздихав увесь тамтешній гнус, планктон та інфузорії», — написав у соцмережах батько.

Валентина ОСТЕРСЬКА.
Фото з соцмереж