На екскаватор Володимира Макаренка росіяни скинули вибухівку з дрона

Володимир Макаренко

27-річний Володимир МАКАРЕНКО — військовий, старший сержант, інструктор роти забезпечення навчального процесу. 19 лютого отримав поранення під час служби. Екскаватором рив окопи на Дніпропетровщині.

— У далечині бачив окуповану Запорізьку АЕС. Росіяни були кілометрів за 20 від нас. Здавалося, тихо і спокійно. Аж раптом спалах і ба-бах! — каже чоловік. — Скинули з дрона вибухівку на екскаватор. Скло розлетілося. Зачепило руки й обличчя. На голові каска, на тілі бронежилет. Вони й захистили мене.

Зміг вибратися самостійно. До мене підбігли військові та допомогли довезти до лікарні Дніпра. Частину уламків з обличчя та очей дістали. Губу, лоб зашили. За два дві вирішили направити на лікування до Одеси.

Мене не залишили сам на сам з горем. Микола Бут, командир частини, де я служу, та його заступники постійно на зв’язку зі мною. Запитують про стан здоров’я, чи потрібно щось докупити. Виділили машину, щоб кохана приїхала до мене в лікарню. Знайшли їй житло.

Володимир з села Бакланова Муравійка, Куликівщина. Там і досі живуть його батько Олександр та бабуся Ганна Яківна. Дружина Аня з міста Лиман Краматорського району, Донеччина. У Чернігові проживають чотири роки.

— Разом п’ять років. Познайомилися, коли Вова приїхав на службу в мої краї. Там охороняв залізний міст, — посміхається 27-річна Анна МАКАРЕНКО. — У 2020 році одружилися і переїхали до Чернігова. У Лимані працювала секретарем на «Донецькій залізниці». Тут роботу за спеціальністю не знайшла. Тож закінчила курси по манікюру. Працюю й досі.

— Як зараз почувається Володимир?

— Майже не бачить. Правим оком дуже мутно і нечітко. Лівим зовсім не бачить. На правій руці поранене сухожилля.

Лікарі хочуть зберегти ліве око. Це довгий процес. Кажуть, бачити буде, але на скільки відсотків?

У п’ятницю, 28 лютого, була операція на лівому оці. Тривала понад три години. Попереду ще багато операцій. Лікування безплатне. А от на реабілітацію, кажуть лікарі, треба збирати гроші. Розмовляли сьогодні в лікарні з хлопцем з Чернігівської області, у якого схоже поранення. Розповів, що лікується вже понад рік. І скільки ще буде, невідомо.

Мріяли в цьому році поїхати на відпочинок в Одесу. Поїхали. Та не гуляти…, — зітхає жінка.

Без допомоги Володимиру Макаренку та його родині буде дуже важко.
Номери карток для допомоги: «Монобанк»: 4441 1111 2214 1629, «ПриватБанк»: 5457 0822 5944 1793

Реабілітація є і в Чернігові

— Працюємо як шпиталь, приймаємо пацієнтів. Маємо сучасне  обладнання та необхідні розхідні матеріали для проведення оперативного втручання, — каже 64-річна Ірина БИХОВЕЦЬ, завідувачка відділення мікрохірургії ока Чернігівської обласної лікарні. — Робимо операції ледь не щодня. Працюємо 24/7, щоб надати нашим хлопцям належне лікування.

— А з реабілітацією як?

— В обласній лікарні відкрили нове  відділення для військових. Де проходять реабілітацію не тільки з травмами очей.

Усі наші послуги безплатні. Залучаємо спонсорів на ліки та обладнання.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото надане Анною Макаренко

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.