Михайло Симонов, медбрат халявинської психоневрологічної лікарні, а нині стрілець — на фронті, з 25 лютого 2022 року без відпустки

5.10.2023 | Війна

Зустрічали на війні своїх пацієнтів? — звертаюся до 46-річного Михайла СИМОНОВА, медбрата (робив уколи, ставив крапельниці) Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. Лікарню називають просто Халявином. Бо розташована біля села Халявин Новобілоуської громади.
— Зустрічав у перші місяці бойових дій, — відповідає.
Михайло Симонов працював у 18 відділенні, тому, де обстежують та лікують засуджених за злочини. Наприклад, за вбивства, скоєні з особливою жорстокістю, вчинені при тяжких розладах психіки.
Нині Симонов — на війні. На сході, на «нулі». Тобто за нуль кілометрів від фронту, на найгарячішій позиції. Звичайний стрілець. Так сам сказав про себе. У руках автомат Калашникова. Пояснив, якою саме зброєю користується, у переписці. Спочатку зідзвонилися по мобільному. У трубці загуло, потім забулькало. Переписувалися в телефоні теж з перервами.

«Пішов добровольцем. Хоча по роботі мав бронь від призову»

 Михайло Симонов на війні з 25 лютого 2022 року, з другого  дня вторгнення.
У Халявині були бої. Село опинилося в окупації. Лікарню обстрілювали. І він пішов у тероборону.
— Ми і зараз тероборона, — говорить. — Нас прирівняли до ЗСУ.
Став добровольцем. Хоча по роботі мав бронь від призову.
— Чому ж не скористалися? — дивуюся. Знаючи, що туди, де є бронь, влаштовуються навіть на пів ставки. Немає вакансій, шукають шляхи (знайомства, хабарі і т. д.).
— У місті була моя родина, рідні і близькі. Приходить час, коли просто береш і робиш свою справу. Там, де ти важливіший на даний час.

«Тут і без розладів з катушок злітають. Плюс контузії»

— Як ставитеся до змін у мобілізації? — запитую. — З 1 жовтня мають право призивати з психоневрологічними розладами, з якими раніше не брали.
— На мою думку, це не дуже добре. Тут і без розладів з катушок злітають. Плюс контузії.
— Скільки людина може витримати напруження, щоб лишатися адекватною?
— Залежить від багатьох чинників. У кожного свій поріг.
— Ви були у відпустці з початку служби?
— З 25 лютого 2022 року я у відпустці не був.

«Якщо стрес, треба виговоритися»

 — Застосовуєте медичні знання?
— Я стрілець, але медиків не вистачає, тож виконую обов’язки і як медик. Тільки тактична медицина (перев’язки, зупинка кровотеч, знеболення —  надання допомоги на догоспітальному етапі при бойових діях). На все інше потрібна профільна освіта.
— Чи служите свого роду жилеткою для друзів? Вам поплачуться, ви втішите. Може, і з ліків щось призначите як психіатр?
— Ліків не маю права призначати. А розмовляємо постійно. Якщо стрес, треба виговоритися.

«Зарплатня 20 тисяч гривень плюс 100 тисяч гривень бойові»

У лікарні за Симоновим зберігається робоче місце. Без зарплати.
— Зарплатня в армії йде, — говорить. — За місяць 20 тисяч гривень плюс 100 тисяч гривень бойові (100 тисяч платять саме на «нулі»).
Підтримує зв’язки з колегами. Наприклад, з Інною Скоріновою, лікаркою-терапевткою, гінекологинею психоневрологічної лікарні, Юлією Бондар, головною медичною сестрою закладу. Завдяки підтримці колег зібрали 40 тисяч гривень на тепловізор для Михайла та товаришів. Тепловізор — це прилад, який ловить тепло і допомагає ніби бачити в темряві.

«Утеплюємося як можемо. І в окопах, і в хатах на відпочинку»

— Яка допомога ще вам потрібна? — запитую. — Може, речі чи продукти?
— Та начебто такого вистачає. Чого немає, купуємо.
— Як рятуєтеся від холоду? Чи зручні одяг, взуття?
— Утеплюємося як можемо. І в окопах, і в хатах на відпочинку. Купуємо собі тепліші речі, ніж ті, що видають на службі.
— Як годують? Кажуть, що достатньо вуглеводів (каш, картоплі), але малувато білків (м’яса, риби) та фруктів.
— Не знаю, як в інших підрозділах, а в нас нормально. І сухпай непоганий.

«З ЦИМ складно»

— Чи є на війні секс?
— З цим складно.
— Ви одружені?
— Розведений. Є двоє дітей.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото з інтернету

Михайло Симонов, медбрат

Пошук по сайту