21-річний Михайло Фелюст загинув під час мінометного обстрілу
Михайло Фелюст
13 жовтня в Катерининській церкві відспівали 21-річного Михайла Фелюста. Загинув 6 жовтня біля Білогорівки.
— 27 грудня йому виповнився 21 рік, а вже 1 лютого 2023 року в Чернігові уклав контракт. Просила: «Синку, не йди!». А він відповів: «Знайомий у Мотижині на Київщині був в окупації. Розповідав про всі жахіття, що там творилися. Я не хочу, щоб таке повторилося з моїм містом. Я маю йти і захищати», — витирає сльози 50-річна Оксана ФЕЛЮСТ, мати. — На останніх курсах коледжу, коли почався «ковід» і навчання стало дистанційне, син працював черговим електриком у Києві в будівельній компанії «Атлант». Після отримання диплому залишився працювати там же за професією. Декілька разів ходив у столичний військкомат, але там йому відмовляли.
Місяць пробув в учєбке. До червня був під Кремінною. Командири побачили в ньому «гарну бойову одиницю» і запропонували піти в школу сержантів. Липень пробув там. Отримав сертифікат молодшого сержанта. А потім частина змінила напрямок. Син брав участь у боях під Лиманом, Сіверським та Білогорівкою.
Служба Михайлу подобалася. Навіть казав мені, що після перемоги залишиться в армії. Частину грошового забезпечення Міша пересилав мені на зберігання. Планував купити машину. Устиг здати на права.
— Де загинув Михайло?
— Біля Білогорівки. 5 жовтня о 4.14 написав мені: «Мамо, я йду на «нуль». І все… Наступного дня загинув під мінометним обстрілом. Обвалилася частина будівлі. До того спілкувалися телефоном 1 жовтня. Я його вітала з Днем захисників. А перед цим був більше 20 днів на «нулі». Виводили ненадовго, раз у два-три дні, і знову туди. Син поїхав у Краматорськ, сильно розболівся зуб. Ходив до стоматолога і радів, що помився. Казав: «Від мене перестало смердіти собакою».
Похоронку принесли 9 жовтня додому бабусі Ніні Пінчук. Я в той час була на роботі. Ховали на дев’ятий день. Дякувала Богу, що тіло сина знайшли і привезли, що змогла його поховати.
— Дівчина була?
— Так. Зустрічалися ще до війни. Планували одружитися у відпустці. Валерія з Київської області. Евакуювалася в Німеччину. Приїхати на похорон не змогла.
Зліва направо: отець Володимир Лящинський, Оксана Фелюст, мати, і Ніна Пінчук, бабуся
У 2021 році Михайло закінчив фаховий коледж транспорту та комп’ютерних технологій. Попрощатися прийшли 25 одногрупників.
— Міша з дитинства займався спортом, любив баскетбол, мав пояс з капоейри. Тому не дивно, що його взяли в елітні десантно-штурмові війська. Туди не кожного беруть. Такі хлопці завжди стоять на «нулі», — розповів 50-річний Андрій ЛЮБЕНКО, куратор (класний керівник) Михайла. Теж взяв у руки автомат після повномасштабного вторгнення. Служить і досі. — З 33 хлопців моєї групи в ЗСУ — чотири. Михайло один пішов добровольцем, інші уклали контракти після строкової служби.
У душі пустка, ніби вирвали шматок серця. Важко ховати своїх дітей. Усього 21 рік. Міг не йти, але вирішив, що має бути там (чоловіків віком від 18 до 24 років не мобілізують, якщо вони раніше не воювали. — Авт.).
— Мишко мав свою думку, ніколи не ображав слабших, — згадує одногрупника 21-річний Валерій САВЕНКО, нацгвардієць. — Ніколи не жалівся, що йому важко. Про війну не розповідав, казав: «Усе добре».
— Не ті піснеспіви мали лунати сьогодні для 21-річного Михайла. Він мав бути на вінчанні чи хрещенні. Але сьогодні вони сумні. Піснеспіви суму і печалі, — сказав 44-річний Роман КІНИК, настоятель Катерининської церкви. — Коли почалася війна у 2014 році наш захисник був ще дитиною…
Поховали Михайла Фелюста на кладовищі в Ялівщині.
* * *
На чернігівському кладовищі «Яцево» поховано 234 герої, які загинули в російсько-українській війни. Ще 93 захисники знайшли свій спокій на кладовищі в Ялівщині.
Двоє з Подусівки, училися в одній школі
32-річний Олександр Ткаченко, солдат, чернігівець. Закінчив середню школу №21, далі пройшов курси за напрямом «Бармен-офіціант». Працював за цим фахом. З 2010 по 2015 роки був охоронцем у ТОВ «Асканія-Флора». Після початку повномасштабної війни був у теробороні. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А7406. Загинув 6 жовтня 2023 року на Донеччині.
Попрощалися з військовим у Катерининській церкві, поховали на кладовищі села Деснянка під Черніговом.
* * *
33-річний Віталій Надточей, солдат, чернігівець. Закінчив школу №21. Потім працював на деревообробному підприємстві. Був на заробітках у Чехії. У Віталія є син та донька. У липні 2022 року вирішив стати до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4053 на посаді оператора відділення протитанкових ракетних комплексів.
Загинув 9 жовтня на Харківщині. Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі «Яцево».
