“МАМО, ТИ БАЧИЛА СМАЖЕНЕ М’ЯСО? ТАКІ В МЕНЕ НОГИ…”

14.09.2023 | Війна

40-річний Сергій Макієнко, старший солдат, чернігівець, загинув 23 серпня біля села Старомайорське Волноваського району Донецької області.

— На початку серпня Сергій був поранений. Контузія. Лікувався 10 днів у частині. Сказав лише дружині. А та проговорилася мені. Коли ж я запитала, що сталося, він відповів, що проблеми з ногами. Казав: «Мамо, ти бачила, який вигляд має смажене м’ясо? От такі в мене зараз поранені ноги». Просила його підлікуватися ще. Відповідав: «Хлопців немає ким заміняти. По чотири дні на передку, не відпочивають зовсім», — зажурена 64-річна Любов МАКІЄНКО, мати. — Ховали на дев’ятий день після загибелі.

Востаннє говорили 20 серпня. Попередив, що вночі йдуть у бій. 23-го була сама не своя, чекала дзвінка. А вже 24-го о дев’ятій ранку подзвонив командир і повідомив: син загинув. Близько 13.30, коли він з побратимами сидів у окопі, Сергія вбив снайпер. Куля прошила каску з потилиці і вийшла через праве око.

Чоловік навчався у місцевій ЗОШ №24, далі вступив до залізничного училища №5. Працював путівником на залізниці, потім слюсарем на автозаводі.

— Служив з 2014 року, з початку нападу росії на Україну,  неодноразово був в АТО. Звільнився в 2018 році. Але як почалася велика війна, пішов у тероборону, — продовжує Любов Іванівна. —  Після поїхав на Схід у складі підрозділу військової частини А1815 на посаді старшого стрільця кулеметного взводу. Про службу майже нічого не розповідав, але останнім часом був сам не свій. Допитувалась: «Сину, що не так?» Він мені: «А яким мені бути, коли після бою кожен метр-два лежать тіла твоїх побратимів?» Радів місяць тому, що взяв у полон двох орків. Згодом їх зможуть поміняти на наших хлопців.

Сергія чекали дві сестри, дружина та 11-річний син. Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі «Яцево».

— Опізнавали Сергія у морзі Чернігова. Труну з ритуальними атрибутами, вінки та хрест оплатила частина. Форму купили побратими. Усе інше платила я. За катафалк і копку ями віддала три тисячі 300 гривень. Бойових виплат 100 тисяч гривень син не дочекався. Мали платити з наступного місяця. А так отримував грошове забезпечення (зарплату) близько 20 тисяч і 30 тисяч гривень доплати бойових, — розповіла мати.

46-річний Андрій Герасименко, солдат, народився в селі Лоска Новгород-Сіверського району. Закінчив школу, працював у лісництві. Служив на посаді механіка з авіаційного обладнання літаків. У 2000 році одружився та разом з родиною переїхав до Чернігова. Після вторгнення пішов воювати. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4118 на посаді стрільця-помічника гранатометника. Загинув 17 серпня на Донеччині.

Попрощалися з воїном в Катерининській церкві, поховали на кладовищі «Яцево».

* * *

34-річний Сергій Сергієнко, старший сержант, проживав у селі Шибиринівка, Михайло-Коцюбинська громада.  Захищав Україну в складі одного з підрозділів військової частини А4723 на посаді головного сержанта реактивної артилерійської батареї.  Загинув 25 серпня на Харківщині.

Залишилися дружина та двоє синів. Попрощалися та поховали військового на кладовищі Шибиринівки.

* * *

26-річний Ярослав Власков, солдат, чернігівець. У 2012 році закінчив місцеву спеціалізовану школу №2, далі навчався у професійному училищі на зварювальника. Останнім часом працював на заводі «Абвер». Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді гранатометника. Загинув 25 серпня біля селища Керамік Покровського району Донецької області.

Попрощалися з військовим в Катерининській церкві, поховали на кладовищі «Яцево».

Ольга САМСОНЕНКО