29 квітня у Катерининській церкві відспівали 26-річного Максима Безкоровайногоз села Трисвятська Слобода під Черніговом.
Голосила бабуся, 74- річна Ольга Галушка: «Нащо ж ти вернувся туди, на що? Оплакували Максима мати 49-Світлана Мамонт, 27-річний брат Денис та його 29-річна дружина Тетяна.
— До початку війни Максим працював подрібнювачем деревини на заводі ТОВ «Аметист», — розповідає Тетяна Безкоровайна. — У середині травня 2022 року Максим пішов служити в ЗСУ. Спочатку був водієм мобільно-вогневої групи на Чернігівщині. Вивозив спеціалістів, котрі збивають шахеди. Восени минулого року відправили на три місяці на Сумщину. В середині січня повернувся.
На початку квітня прийшов наказ про переведення його до 47-ої бригади старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону. Так повернувся на Сумщину. 21 квітня заступив на позицію. 23 квітня поміняла його постіль. Випрала і поскладала речі. Зробила собі каву в його чашці і поставила на стіл. Максим дуже любив каву з молоком. Почала мити посуд. Була 17.45, і раптом у мене ні з того, ні з сього затремтіли руки, вислизнула і розбилася його улюблена тарілка. А потім перевернулася чашка з кавою. Що дивно, до неї ніхто не торкався і стояла вона не на краю стола. Певно, в цей час його і не стало.
Сталося це біля селища Мар’їне на Сумщині. Забрати тіло з поля бою вдалося лише наступного дня. Поховали у селі Павлівка під Черніговом, де покоїться його батько.