Майстер зміни пивзаводу загинув під Мар’їнкою

25.04.2024 | Війна

Таким був Олександр Лисенко

19 квітня у Катеринській церкві відспівували 48-річного Олександра Лисенка, чернігівця, молодшого лейтенанта, командира стрілецького взводу. Він закінчив чернігівський політех і до початку війни працював на чернігівському пивзаводі майстром зміни пивоварного виробництва.

— О восьмій годині ранку 24 лютого 2022 року Саша закінчив зміну, відпустив людей додому і закрив завод. Потім вирушив до військкомату. Та в перший день йому зброї не вистачило. Пішов наступного дня — те ж саме. Бо зброю видавали в першу чергу тим, хто приїхав з області, адже людям ніде було ночувати і їх треба було розподілити по підрозділах. На третій день дали зброю. З тих пір і воював, — пригадує 47-річна Наталія ЛИСЕНКО, вдова. — Спочатку захищав Чернігів. Після визволення області служив на прикордонні. У грудні 2022 року відправили на Донбас, під Білогорівку. 1 квітня торік повернувся на Чернігівщину. Продовжив захищати прикордоння. 17 березня бачилися востаннє, коли їхав знову на фронт, під Мар’їнку.

Коли зідзвонювалися, по голосу відчувала — втомлений, виснажений. Було, і по десять днів знаходився на бойових чергуваннях. Та не жалівся. Як була змога, писав коротко: «Живий». Їм же не завжди можна з собою телефони брати. 14 квітня повернувся з нуля і написав: «Все добре». А потім був мінометний обстріл і їм прилетіло прямо в бліндаж. 15 квітня о 6.09 зателефонував побратим Олександра.

Тільки глянула на телефон, все зрозуміла. У чоловіка вже давно не стало батьків. Його сім’я — це брат, я, донька і онучка, якій три з половиною роки. Ми чекали повернення Саші, але не такого…

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото автора