ЛЕЙТЕНАНТУ АНДРІЮ ЮРЧЕНКУ НАВІКИ 21

Головна » Війна » ЛЕЙТЕНАНТУ АНДРІЮ ЮРЧЕНКУ НАВІКИ 21

17.11.2023 | Війна

6 вересня в Катерининському соборі Чернігова відспівали 21-річного Андрія Юрченка, лейтенанта, командира самохідної артилерійської батареї, сина 39-річної Ірини СІМОНОВОЇ, директорки комунальної установи обласної ради «Чернігівський обласний молодіжний центр».

Сотні людей прийшли попрощатися з воїном. Було море живих квітів,плакали навіть чоловіки. Схиливши голови і ставши на коліна, зустрічали і проводжали захисника.

Прийшли висловити співчуття 38-річний Олександр Ломако, в. о. чернігівського міського голови, та 30-річний Дмитро Блауш, заступник голови обласної ради. Приїхали побратими.

— Андрій був достойний того, щоб командувати, — плаче 39-річна Інна ПОДЛЄСНА. — Ми були знайомі не один місяць, ще з полігону в Рівному. Хлопчині минуло лише 20 років, а вдвічі старші дослухалися до нього і поважали. До мене звертався «Батьківна». Дуже любив млинці. Просив: «Батьківно, насмажте».

Ще з академії товаришував із Сашою Наумовим з Хмельниччини (і Саші був 21 рік). Разом навчалися за кордоном керувати новою зброєю, разом і загинули. 30 серпня Умка, такий позивний мав Наумов, і Нацик (Андрій Юрченко) поїхали обирати нові позиції. Невдовзі перестали виходити на зв’язок. У мене серце відчувало: щось погане має статися. Ми стоїмо в розбитому селі. Там чимало собак. Напередодні вони так вили. Усякого передумала. Адже нас щодня криють фосфором. Але, щоб Андрій… Світла йому пам’ять.

Над труною плакали мати, бабуся, найближчі родичі.

— Мій красень-веселун. Завжди за мене, завжди обійме. Найкращий брат своїх сестер. Встиг поняньчити й Олю, їй нині 16, і Єсенію, їй три. Наша сімʼя втратила Всесвіт, — не стримує сліз Ірина Сімонова. — Андрій з шести років займався дзюдо. Закінчив дев’ять класів колегіуму № 11. Потім було навчання в Чернігівському обласному ліцеї з посиленою військовою підготовкою. У 2019 році вступив до Національної академії сухопутних військ у Львові. Нагороджений медаллю Міністерства оборони «Учасник військового параду 2021».

Був на третьому курсі, коли почалося вторгнення. Разом з іншими курсантами академії в лютому-березні ніс службу в Боярці, захищав Київ.

Улітку минулого року готував мобілізованих. Вони мені і досі пишуть, як багато Андрій їх навчив. На новий рік приїхав у коротку відпустку. Саме тоді ми бачилися востаннє.

Як одного з кращих фахівців-артилеристів, командування направило Андрія на курси до Королівської школи артилерії у Великобританію. Там він пробув три тижні, 24 березня цього року повернувся. 1 травня на військовій техніці натовського зразка, самохідних артилерійських установках AS-90, уже воював за Бахмут. Підтримував вогнем наших штурмовиків і десантників. Отримав відзнаку «Срібний хрест».

Далі були бої за Оріхів, Роботине, Вербове, уже на запорізькому напрямку. За чотири місяці на передовій у підрозділі Андрія, як командира батареї, не було втрат. Він цим дуже тішився. А командування подало його на нагородження відзнакою президента — іменною зброєю. Її він так і не встиг отримати.

Я чула і бачила, наскільки Андрій стомлений. Просила: « Сину, ти б хоч невеличку відпустку взяв». А він: «Мам, усе добре. Розумієш, якщо я поїду, залишу лише одного офіцера, йому буде дуже важко. Я ж сам через таке пройшов». Відпустку йому і його товаришу, теж лейтенанту Саші Наумову, дали з 1 вересня на десять днів. А 30 серпня їх машину накрили «Градом», пряме влучання. Сашу знайшли першим. До Андрія не могли дістатися. Його відкинуло десь на 40 метрів і навкруги ділянка замінована.

— Ірино Юріївно, тіло не могли забрати кілька діб?

— Так. Якби не Паша, не знаю, як би я витримала (Паша — Павло Славінський, боєць і психолог батальйону «Чернігів» у 2014-2015 роках. Нині служить у другому інтернаціональному легіоні. Чоловік Ірини Сімонової). Він задіяв свої зв’язки і була поставлена умова: є доба забрати, інакше туди зайдуть представники іншої частини і винесуть. Питання вирішилося. Паші дали холодильну машину, і він поїхав за Андрієм.

Мій син зробив усе, щоб захистити країну. Чи мав він вибір? Не впевнена. Я десь розумію матерів, які ховають синів за кордоном, а жінки чоловіків. Думаю, а чи достатньо я зробила, аби захистити свою дитину? Та коли такі люди висловлюють співчуття….

З одного боку ми вчимо бути чесними, справедливими, а з іншого глузуємо з тих, хто чесний і справедливий. Тому що треба бути хитрішим, викрутитися і зробити так, аби тобі було найкраще.

— А дівчина Андрія?

— Вони познайомилися в Англії. Скоро має приїхати на могилу.

Поховали лейтенанта Юрченка на кладовищі «Яцево».

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з сімейного архіву