Сергій Лефор висловився про мобілізацію акторів Чернігівського драмтеатру

14.06.2024 | Війна

Сергій Лефор

Територіальний центр комплектування викликав 34 працівників обласного драматичного театру. Деякі з працівників після відвідин ТЦК уже вирушили на військові навчання. Театр призупинив роботу на невизначений термін.

 

— Відбулася мобілізація. Якось ми можемо цьому завадити? — приречено перепитує 57-річний Сергій МОЙСІЄНКО, директор обласного драматичного театру. — Ми виконали закон України. Думаємо, що тепер робити. Дайте хоча б тиждень.

***

34 — це актори і технічні працівники. Мобілізували не всіх. У списку є такі, хто вже служить. Дехто ще проходить дообстеження. 11 чоловік вже поїхали до навчального центру.

 

32-річний Сергій ЛЕФОР до повномасштабного вторгнення був одним з ведучих акторів драмтеатру. Знімався в кіно, серіалах. Під час бойових дій залишився в Чернігові. Волонтерив, потім пішов у тероборону. Вступив до лав ЗСУ. Служив на кордоні. Вже рік як воює на сході України. «Весть» не раз писала про це.

— Знаєте, що театр мобілізували? — зателефонувала йому.

— Читав, хлопці дзвонили. У них залишилось три-чотири актори і все. Але в країні воєнний стан. А хто повинен служити?

 

Я вже третій рік в збройних силах. Захищаю країну. Не бачу дружину, сина.  А хтось ходить до спортзалу, на репетиції.

Тижні два тому був у відрядженні в Чернігові. І охрінів, скільки в місті молодих, здорових, годних до служби чоловіків. Чому не в ЗСУ? Агов! Ви потрібні тут! Зберімось, нам же треба якось перемагати!

 

Можливо, треба вже призовний вік робити молодшим. Хоча б 22 роки. А то ми набираємо тих, кому за 40, тоді як 20-річні були б значно ефективніші на фронті.

Можна було б зробити якусь систему. Позабирати людей в спортзалах.

Інша справа — з яких підприємств, критичних чи некритичних, ми мобілізуємо людей.

Циркачам броні поробили, а артистам обласного театру не змогли зробити декілька броней, щоб підприємство могло функціонувати? Зрозуміло, що це не обленерго. Але бронь хоча б на обмежену кількість людей, щоб там йшли хоч якісь вистави. Це ж по суті один театр в області. Ще  маленька «Молодіжка» і Ляльковий. І все. Драма — це інший масштаб, інша кількість акторів і вистав. Там же є заслужені артисти України, які ледь ходять. Це я до того, що метуть всіх підряд. Наприклад, Куковєров — дядя Саша. Дуже хороший артист, але здоров’я вже не те, щоб служити. А його теж викликали в ТЦК. От приїдуть такі артисти  до мене на схід, і що з ними робити? З чоловіка років 30 був би толк. А таких навіть на медкомісію посилати не варто. Перевірити, щоб що? Раптом здоров і годен до служби у свої роки? (Олександру Куковєрову 56 років, — авт.)

Треба воювати. Але треба трішки розумніше до цього підходити.

Не знаю, який там штат в нашій мерії, в ОВА. Але щось не чув, щоб звідти всіх гребли до військкомату. Я вважаю, що на рівні облдержадміністрації, разом з керівництвом театру, треба подумати, як це зробити, щоб не зупинилась робота театру. Пройти всім ВЛК, щоб зарані знати, хто хворий, хто здоровий, хто обмежено придатний. Подивитися, хто більш задіяний в театрі. Розробити план мобілізації частини артистів.

А так — велике підприємство культури закривається.

— Війна…

— А за що ми тоді воюємо? За свою ідентичність. А театр і є частиною нашої ідентичності.

Я не люблю це називати культурний фронт, бо на культурному фронті ніхто не отримує поранень.

— Вас не вмовляли не покидати театр, не йти служити?

— Хто? Керівництво на час облоги виїхало з міста. А у мене вибору не було. Хіба що мерщій сісти в машину і поїхати додому в Коломию. Але ми залишилися в Чернігові. Я займався волонтерством. Керівництво взяло і поїхало, трупу залишило. Ні евакуацію не організували, нічого.

Обов’язок кожного чоловіка — захищати свою країну. Якби кожен це розумів, не ховався і виконував свій обов’язок, може, й від ворога вже б могли відбитися. Сто відсотків нашому війську потрібні свіжі люди. Але можна було б це робити поступово. Місяць-два. Хтось зразу, хтось ще проходить ВЛК. Щоб підприємство (театр) могло підлаштуватися. Підігнати репертуар, знайти інших, молодих артистів. Щоб театр в Чернігові існував.

— Як думаєте, чому саме зараз хвиля мобілізації накрила заклади культури?

— Хвиля? Я про інші не чув.

— Хто ще пішов добровольцем у перших рядах, як Ви?

— Денис Федешов зразу після мене призвався. І через пару місяців наш звукорежисер Віктор Кравченко.

Олена ГОБАНОВА. Фото з інтернету