Валерій Костильов: «Коли в будинок прилетіло, я був у підвалі»
Зруйнований дім
У березні росіяни бомбили вулицю Орловську, що на Новій Подусівці (це біля Масанів). Два дні підряд. Хто знає, чого… Там були гарненькі приватні будинки, клумби під дворами. Тепер під дворами — кратери від снарядів, спалені машини, деяких будинків зовсім нема. На руїнах пустого двору з купою сміття біля будки (єдине, що вціліло у дворі) гавкає собака. Охороняє двір. Поряд двоповерховий будинок, половина якого впала, зелена металева покрівля зім’ята, а під нею — груда цегли.
— То будинок голови Любецької громади, — показують сусіди. — А сам він в теробороні.
— Валерію Миколайовичу, ви в теробороні? — запитала телефоном Валерія КОСТИЛЬОВА, голову Любецької громади.
— Ні, на роботі, в Любечі. Був — не був, то таке. Я не в ЗСУ.
— Ваш будинок дуже постраждав. Де живете зараз? Допомогу збираєте?
— Ну з кого я буду збирати ту допомогу? Не збираю і не буду. Розбираю дім. Зараз треба другий поверх скинути вниз, потім далі розібрати все, під фундамент.
— Собака ваш там бігає?
— Сусідський. То ще поряд був будинок, вже його нема: зруйнований вщент і згорів повністю. А собака живий, здоровий, ми підгодовуємо. Свого котика знайшли, лежить під завалами у кутку будинку… Він не встиг утекти.
— У минулому році вам дорікали вашим гірким жартом, що гуляв інтернетом. Про російський та білоруський прапорці, які мають бути в запасі, бо невідомо, з якої сторони швидше перепливуть. Ви мали на увазі ненадійність нашої оборони на той час. І ви були праві?
— Ну, було таке. Я ж не здався росіянам, не втік, не привів їх нікуди. З початку війни був на робочому місці.
Тут нізвідки не переплило. Війська загарбника через Любеч не йшли. На Довжик, Чернігів йшли через Павлівку (з боку Ріпок. — Авт.).
Наші люди піднялися… Ворожа техніка до нашого блокпоста доїхала, розвернулись і поїхали в інший бік. Чого їм у Любеч заходити? Там ні військових, нічого такого.
Не дай Бог таку ситуацію, як у мене, пережити комусь. Коли бомбили мій будинок, я саме був у підвалі. І коли усе це рухнуло… Нікому не побажаю такого…
Олена ГОБАНОВА. Фото автора
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (719)
- Війна (248)
- Перехрестя (178)
- Політика (90)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (73)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)
