4500 км розлуки: родина чекає Івана Романа. Батько приходить на кожну зустріч з полоненими, розпитує про сина

6 травня додому з полону повернулися ще 205 наших захисників — три офіцери та 202 солдати й сержанти. Їх чекали, за них молилися, їх не забували.

Цей обмін став п’ятим у 2025 році та 64-м від початку повномасштабного вторгнення. Серед звільнених — воїни Збройних сил України: герої військово-морських сил, повітряних сил, десантно-штурмових військ, сил територіальної оборони, а також бійці Національної гвардії й Державної прикордонної служби.

Полонених привозять до Чернігова. Тут їх зустрічають рідні.

57-річний Іван РОМАН, чернігівець, переселенець з Семенівки, прийшов разом дружиною Галиною Богданівною та онучкою Наталею. Щоб отримати хоч якусь звістку про сина, 36-річного Івана Романа.

Іван Роман-старший 6 травня в Чернігові під час зустрічі з полоненими, яких обміняли

— З 15 опитаних мною хлопців, яких сьогодні повернули з полону, троє підтвердили, що мій син живий і зараз у колонії міста Бійськ, Алтайський край.

За 4500 кілометрів від дому, — ледь стримує сльози батько. — Сьогодні я прийшов на шостий обмін. Викрикую прізвище сина і питаю, чи хто чув про нього. Два минулі обміни теж питав хлопців, кілька з них чули його прізвище, коли сиділи в сусідніх камерах.

Між собою полонені майже не бачаться. Стараються запам’ятати, щоб потім рідним передати звістку.

Іван Роман служив водієм у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців з квітня 2022 року.

— Після учєбки Ваня поїхав на Донеччину. Потрапив у полон 6 листопада 2022 біля села Павлівка, — каже Іван Васильович. — Два місяці рахувався безвісти зниклим. Вижити було мало шансів, але ми відчували — Іван живий! Побратими бачили приліт у те місце, де він сидів з іншими воїнами. Тоді з чотирьох вижив він і ще один.

Я звертався та писав у всі можливі інстанції. Через місяць у російському телеграм-каналі «Опознай хохла по чубу» ми побачили відео з Ванею. Мовляв, він живий та перебуває в СІЗО в Горлівці на Донеччині. Через три місяці «Червоний Хрест» підтвердив, що син у полоні.

Потім в іншому телеграм-каналі українські волонтери виставили друге відео з сином. Написали, що можна передати посилку. Звісно, ми погодилися.

— Як саме вдалося на той бік передати?

— У лютому 2023 року. На картку нашої волонтерки перекинув 4500 гривень. Вірив, що гроші підуть за призначенням. Посилка в Горлівку вийшла вагою близько 30 кілограмів. Поклали кілька блоків цигарок, печива, цукерок, шоколадок, чаю, кави тощо. Хлопці там діляться між собою.

Волонтери відзвітували за кожну мою переслану гривню. Зняли відео, як передали сину особисто. Отримання повної посилки підтвердили і хлопці, які вже звільнилися та були там разом з сином.

Також, доки  синочок був на Донеччині, написав два листи звідти. «Жив, здоров. Люблю. Скучаю. Всем привет от меня. Поцелуйте за меня сыночка». Волонтери сфотографували листи і переслали нам фото.

Записалися в чергу на другу посилку під номером тисяча з чимось. За тиждень волонтери могли відвезти на той бік не більше 15. На жаль, не вийшло. Росіяни заборонили.

А зараз… Зараз Іван майже на кордоні з Китаєм. Кажуть, там багато наших. Віримо, що в наступному обміні буде вже й він. Минулого разу звідти забрали 11 хлопців, цього разу — 15. Один сидів у камері навпроти, один у сусідній.

— Ким Іван працював до повномасштабного вторгнення?

— Будівельником. Плиточником в Чернігові та Києві. З бригадою наводив дахи у Семенівській громаді і сусідніх. Наша родина з прикордоння. Жили в селі Залізний Міст на Семенівщині, близько від кордону з Росією. Коли село опинилося під постійними обстрілами, виїхали з дружиною до Чернігова. Купили тут синові квартиру. Минулого року до нас переїхала донька з родиною.

Іван Роман-молодший розлучений, синові Олександру 13 років.

— Онучок проживає у Вінницькій області. Колишня невістка вдруге вийшла заміж та переїхала. Але з малим спілкуємося. Чекає на повернення татуся, — тішиться Іван Васильович. — Держава про малого попіклувалася. Хоч  татко далеко, та аліменти онук гарні отримує — близько 30 тисяч гривень на місяць (поки військові в полоні, рідні отримують 100 тисяч гривень «бойових» плюс від 20 тисяч гривень грошове забезпечення (зарплата, розмір залежить від роду військ, звання, вислуги). З загальної суми вираховують аліменти — 25 відсотків на одну дитину, 33 відсотки — на двох, 50 відсотків — на трьох і більше).

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Цей матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відповідальність за його зміст несе виключно ТОВ «Редакція газети «Весть» і вона
не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу