ЮЛЯ ВЧИТЬ МУЗИКУ В ПОЛЬЩІ. СОБАКА АСЯ ЧЕКАЄ ЇЇ ЩОДНЯ В ЧЕРНІГОВІ

29.06.2023 | Війна
Собака біжить туди, де діти, де бувала зі своєю хазяйкою, 19-річною Юлею Сердюк. Тепер Асю, породи сибірська хаскі, вигулює на Масанах у Чернігові 60-річний Валерій СЕРДЮК, батько дівчини.
— Пішли, Асю, а то не зрозуміють, чому ми стоїмо і дивимось на дівчат, — жартує Валерій Іванович. — Вони ж не знають, що собаченція Юлю виглядає. Як тільки виходимо на вулицю, веде мене тими самими доріжками, де гуляла з донькою. Сумує. Тягне туди, де граються діти або дівчата, схожі на Юлю.
— Де зараз ваша донька?
— Під час облоги Чернігова в березні 2022-го виїхала за кордон. Вчиться у Вроцлаві, Польща, у музичній академії. За 14 місяців війни приїздила додому двічі. У січні планувала повертатися і подавати документи в харківську консерваторію, їздила знайомитися з викладачами. А невдовзі туди прилетіла російська ракета. Вирішила продовжити навчання за кордоном. Донька з дитинства займається музикою. Переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Гарно співає. І Ася їй підспівує.
Щовечора Валерій Іванович з Асею приходять до дитячої студії танців «Санрайз» на Масанах. З відчинених вікон студії лунає музика. Мабуть, Ася думає, що хазяйка там. Сидить, терпляче чекає, поки Юля вийде. А та все не виходить…
Уже пів Масанів знають цю історію і співчувають Асі. Вони з Валерієм Івановичем стають місцевими знаменитостями.
— Сусіди жартують, що це Ася мене веде гуляти, а не я її. Якщо десь затримуюсь і вчасно не вивів на прогулянку, відчитує гірше за дружину — у-у-у-у-у, завиває довго в мою сторону, — посміхається Сердюк. Показує на шлею з яскраво-червоним орнаментом. — Син Юрій купив нашій улюблениці вишиванку. Юля каже тепер, що порода в Асі не сибірська, а сіверська:). Нічого спільного з росіянами мати не хочемо.
Можу впевнено заявити: Ася — перша хаскі на Масанах. Прогулюємося з собачниками, спілкуємося. Зараз у районі вже два десятки таких собак.
За документами її звуть Астрід. Папа титулований, чемпіон Бельгії. Мама — чернігівка:). Коштувала Ася недешево. Брали собі друга, тому на ціну не зважали.
Чоловік дістає з кишені телефон і вмикає відео: Юля грає на піаніно. Ася тихенько виє в такт.
— Окрім Юлі, з дружиною Оленою виховали двох синів. Юрію 30 років, у Києві. Та Дмитра, йому 34. Військовий, воював біля Бахмута і Соледара. Зараз на ротації, — продовжує Валерій Іванович. — На пенсії я вже 12 років. У 1986 році Чорнобиль застав мене в селищі Десна, де після навчання в інституті проходив військову службу. Працював викладачем у політехнічному університеті на кафедрі зварювання. Маю двох онуків.
Асю знайшли в розпліднику поряд з домом. Ішли за хлопчиком, а взяли дівчинку. Вона була найжвавішою. Пішла на руки до Юлі. Спочатку поміщалася в коробку з-під взуття. А зараз важить 23 кілограми.
Граючись, навчав усім командам я. На кухні є своє місце. Спить на своїй подушці в мене на ліжечку. У квартирі тримати хаскі неважко. Головне, відразу показати, де її місце.
Ася не шкодлива, за все життя не з’їла жодного тапка. Єдина слабкість — у домашніх краде шкарпетки. Котів з нашого дому не чіпає, а от чужих може і поганяти. Землерийка ще та. Не дають їй спокою земляні миші і кроти. Викопає за мить і з’їсть. Не можемо пройти повз клумбу — перенюхає кожну квітку.
Ольга САМСОНЕНКО. Фото автора
На знімку: Валерій Сердюк, батько та хаскі Ася чекають на доньку і хазяйку.

Пошук по сайту