Іранку застрелив підполковник Середа?

Наталія Кузнєцова, Іранка, керівниця обласного осередку «Правий сектор», загинула 26 серпня

26 серпня 31-річну Наталію Кузнєцову, позивний Іранка, інструкторку штабу ВЧ А4123, знайшли мертвою на базі відпочинку «Фієста» в селі Приморське Одеської області. Іранка відпочивала разом з 36-річним Олегом Середою, підполковником ЗСУ, заступником командира механізованого батальйону ВЧ А4123.

За три дні до трагедії Наталя виклала в фейсбуці фото, де вона сидить у траві. І підписала: «Мені терміново потрібно четвертий місяць літа».

Постріл у ліву скроню

Як стало відомо «Весті» з власних джерел у правоохоронних органах, 26 серпня на лінію 102 надійшло повідомлення, що жінка біля 30 років отримала вогнепальне поранення на базі відпочинку «Фієста» в селі Приморське Вілковської громади. Виїхала слідчо-оперативна група.

В номері 5 на базі відпочивали двоє військових, які знаходились в стосунках. Наталія Кузнєцова, сержант ЗСУ, та Олег Середа, підполковник ЗСУ, заступник командира механізованого батальйону ВЧ А4123.

Середа пояснив, що пішов до душу,

а Кузнєцова залишилася в кімнаті.

Почув постріл, вийшов з душу та побачив

дівчину на ліжку. З лівої скроні текла кров.

Біля голови лежав його нагородний пістолет «Глок».

Середа вибіг на вулицю та покликав адміністратора, який викликав «швидку». Кузнєцова до приїзду до Вілковської лікарні від отриманого поранення померла.

В ході огляду місця події було вилучено: пістолет з магазином та набоями в кількості 11 штук, калібром 9мм, простирадло з плямами крові, наволочка з плямами крові, вирізка з матраца з плямами крові, змиви з рук, лиця, шиї, вух, кулю, гільзу, телефони військових, документи.

Відомості внесені в ЄРДР за статтею 115 частиною 1 Кримінального Кодексу «Умисне вбивство» з позначкою «само­губство».

Чи дійсно так все сталося? Чи може таке бути, що Іранку застрелив підполковник Середа? У стані ПТСР (посттравматичного синдрому)? У цьому належить розібратися слідству.

Віктор Панаско

«Не вірю»

Наталя Кузнєцова родом з Кіровоградської області. Її життя було тісно пов’язане з Черніговом. На Майдані зустріла своє кохання — Віктора Панаска, чернігівця, сотника «Правого сектору». Мав позивний Іранець. Освідчився на сцені Майдану. Пара одружилася.

Іранка була керівницею чернігівського обласного осередку Національно-визвольного руху «Правий сектор».

У 2018 році разом з подругою Катериною Число відкрили у Чернігові кав’ярню «Права кава». Згодом у січні 2021 року очолила київський офіс «Юридичної компанії «Скайлойєрс».

6 травня 2023 року у бою під Бахмутом на Донеччині Віктор Панаско поліг. Йому було 33 роки. Поховали бійця на Лісовому цвинтарі в Києві. Пара розлучилася, дітей не мали.

— Не вірю в самогубство. Востаннє ми спілкувалися за три дні до трагедії. Я сумнівалася, чи їхати у санаторій. Дали безкоштовну путівку в Трускавець. Наталка вмовляла мене, щоб їхала, казала: «Бережіть себе», — ридає 67-річна Галина ПАНАСКО, колишня свекруха. — Як завжди, була весела та життєрадісна. Будувала плани на майбутнє. Ділилася зі мною і радістю, і горем.

Вітя, син, сміявся і казав, мовляв, я Наталю люблю більше за нього. Більше захищала. Коли вони сварилися, завжди була на її стороні. І дійсно, завжди і в усьому її підтримувала.

У всьому винні кляті росіяни. Війна дала свій відбиток у їх відносинах. Аби не війна, вони були б разом тут. А не там, на небесах. Війна посварила їх. Розлучилися незадовго до загибелі Віті. Але у мене з нею були, є і будуть тісні відносини.

Просила її: «Донечко, переглянь своє життя. Віті вже не повернеш. Досить тобі воювати. Пора звільнятися». Відповідала: «Як же я залишу справу Іранця? Україна понад усе!». Вона мені була як донечка. Єдина та ниточка, яка з’єднувала мене із загиблим сином. І ця ниточка обірвалась. Кляті москалі забрали моїх дітей.

Іранка (з сумкою) на Майдані. 2014 рік

«Я теж не вірю»

Заперечує самогубство 34–річна Катерина КУЛІНІЧ, найкраща подруга, адвокатка та керівниця чернігівського офісу «Юридичної компанії «Скайлойєрс».

— Це не та людина, яка б могла покінчити життя самогубством, — впевнена Кулініч. — Наталка дійсно гарно стріляла. Була інструктором.

Постріл був у ліву скроню. Але вона правша. Вона б не стала підставляти того чоловіка і стріляти в себе в номері з його нагородної зброї. Вона юристка, розуміла всі наслідки.

Чоловіка, який був з нею, за два дні так і не забрали на гауптвахту (місце в армії, де примусово утримують військовиків-порушників військової дисципліни – авт). Як так?

Наталія мала жити і ще дуже багато зробити! Як же мене бісили голосові повідомлення, які вона мені присилала. Тепер радію, бо там залишилася частинка її.

Моя рідненька дівчинка була людиною з великим серцем. Минулу ніч переслуховувала її голос: «Катюша, серденько моє. Скажи мені про …».

Коли я стала думати, щоб відкрити київський офіс своєї юридичної компанії, Наталка мене підтримала. Згодом очолила його. Вона сиділа в Києві, я тут, в Чернігові. Ми ночами розбирали стоси судових справ. Обговорювали їх.

Про війну Наталка попереджала за три місяці до вторгнення. Сварила, що в мене не була зібрана тривожна валізка. Просила список моїх рідних, кого треба вивозити з міста. Пішла воювати з перших днів вторгнення. Спочатку доброволицею від «Правого сектору», потім їх доєднали до Збройних Сил. Була у гарячих точках.

* * *

— Одна з найсильніших жінок,

яких мені доводилося зустрічати.

Вдячний за все. Ніколи не забуду вас

з Іранцем,

— написав в соціальних мережах 31-річний Олександр ТАРНАВСЬКИЙ, чернігівець, воїн.

Попрощалися з Наталею Іранкою 29 серпня на Майдані Незалежності у Києві. Поховали на батьківщині. У неї залишилися батьки та рідний брат. Батько теж військовослужбовець.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото з Інтернету