Стрілець першої танкової бригади не може ходити, навіть сидіти. Мріє вилікуватися і повернутись на фронт

29.05.2024 | Війна

— Нормальне у мене життя. Але іноді я думаю, чому мене не вбило, — зітхає 49річний Ігор ТРОФИМОВ, чернігівець, стрілець першої танкової бригади. — Значить, доля така — помучитися.

Він лежить у чернігівській лікарні №4, у хоспісі (це одне з відділень). Не може вставати, ходити. Навіть мобільний телефон взяти з тумбочки йому складно. Травмовані хребці у шийному відділі.  Через це ноги скрутило, не тримають, руки теж слабкі. Пляшку води піднести до рота може, якщо її подадуть. А от самостійно поїсти не виходить. Годують медсестри.

Ігор цілодобово у памперсі. Тіло витирають вологими серветками або миють ганчірками. Його вага більше ста кілограмів. Викупати — проблема. Для відведення сечі медики поставили катетер, рідина стікає у спеціальний пакет.

І так уже більше півроку.

Тривалий прийом медпрепаратів дався взнаки. Трапляється блювота. Розлади шлунку часто. Коли йшла до нього, медсестри поцікавилися, що з продуктів несу. Переживали.

Ні телевізора, ні радіо у палаті нема. Єдиний зв’язок зі світом поза лікарнею — телефон. Раз чи два на тиждень провідують волонтери. Проте здебільшого він наодинці зі своїми невеселими думками. З рідних немає нікого поруч.