ЄВГЕН КИСІЛЬ, ЛЬОТЧИК З ЧЕРНІГОВА, БУВ У ВЕРТОЛЬОТІ “МІ-8”, ЩО ВПАВ ПІД КРАМАТОРСЬКОМ

7.09.2023 | Війна

29 серпня країну сколихнула печальна звістка: під Краматорськом  на Донеччині впали два гелікоптери  «Мі-8».  Загинули обидва екіпажі: четверо пілотів та двоє борттехніків. Серед них був і 35-річний Євген Кисіль, чернігівець.

Чоловік з родини льотчиків. Батько Анатолій, майор, працював у чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Старший брат Євгена,  Олег Кисіль, інженер-технік в авіації. Старший син Олега навчається в університеті повітряних сил, менший — у чернігівському військовому ліцеї.

—Я був у вертольоті «Мі-8» попереду, за 20 кілометрів від Євгена. Аж раптом брат перестав виходити на зв’язок. Я розвернувся і побачив густий чорний дим. Приземлився, аж горять два борта. Скинув шолом, біг, плакав, — тремтячим голосом розповідає 46-річний Олег КИСІЛЬ, брат, військовий. — Стали забирати мене, бо поряд ракети вибухали. Посадили в інший вертоліт, летіти за штурвалом у мене не було сил.

Євген закінчив школу №12, потім  чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2005 році вступив у Харківський університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після закінчення служив у Борисполі,  на посаді «Бортовий авіаційний технік літака «АН-26».  З 2014 року брав участь в АТО. У 2017 році продовжив службу в Полтаві, був на посаді старший бортовий авіаційний технік-інструктор вертолітної ланки.

— Разом ми евакуювали поранених, — продовжує брат.  — Він завжди був біля мене. Хоч між нами було 11 років різниці. Женька легко навчався новому, швидко здобував бойовий досвід.

Тепер страх у мене ще й за синів, теж в майбутньому планують бути льотчиками.

— Тіла з вертольотів важко було впізнати?

— При ударі їх викинуло через скло. Одяг, документи розлетілися. Тіла були дуже ушкоджені і обпалені.

Євген Кисіль літав на вертольоті «Мі-8», виконував миротворчі місії ООН в республіці Конго протягом 2021-2022 років. Мав наліт на «АН-26» — 800 годин, на «Мі-8» — близько 900 годин.

На Євгена чекали батьки Анатолій Дмитрович і Тетяна Федорівна, дружина Оксана, чотирирічний син Олександр та п’ятирічна донька Анна.

— 7 червня був день народження у Санічки, а 10-го  — в Анічки.  Синулю відпустили у відпустку,  треба було пройти ВЛК (лікарську комісію). Щороку проходив, як льотчик. Поїхали разом з ним на захід України, де зараз його родина. Побули разом декілька днів, — схлипує 68-річна Тетяна КИСІЛЬ, мати. — Євген познайомився з невісточкою у Харкові під час служби. Там же створили родину і проживали в районі Салтівки. На городі впав снаряд рашистів, будинок побило, вікна і двері винесло. Майже відновили його. Жити б і жити там.

За день до трагедії дзвонила йому. Материнське серце наче передчувало. Й він помітив це. Запитав, чому в мене сумний голос. Я відповіла, що болить душа. А він старався мене підбадьорити, сказав: «Не переживай, ми тут як на курорті». А наступного дня сина не стало.

Питала Олежку, може, купити хрестика і в руки йому вкласти під час поховання? А він мені: «Мамо, які рученькі, обгорів він». У труні хоч моє дитя лежить? — допитувалась. «Твоє», — казав син.

Попрощалися з воїном у Храмі усіх святих Чернігівських (той, що біля ринку «Нива»).

— Це мій рідний храм. Я прихожанка з самого початку, — пояснює мати.

Поховали Євгена Киселя на кладовищі «Яцево». Станом на 2 вересня точні обставини загибелі чернігівського льотчика та його побратимів невідомі. Катастрофу двох «Мі-8» розслідує ДБР.

 Ольга САМСОНЕНКО

Пошук по сайту