ГРОШІ НА ДОСТАВКУ ТІЛА І ПОХОВАННЯ ВОЇНА ЗБИРАТИ НЕ ПОТРІБНО

Головна » Війна » ГРОШІ НА ДОСТАВКУ ТІЛА І ПОХОВАННЯ ВОЇНА ЗБИРАТИ НЕ ПОТРІБНО

17.08.2023 | Війна

Після похорону сина, Віталія Солодкого, Олені Корожан почали дзвонити з військкомату. Мовляв, в інтернеті йде збір коштів на транспортування і поховання Віталика.

— За поховання і транспортування наша родина не заплатила ані копійчини. Усе зробили військові. Синочка привезли в Чернігів у закритій труні. Також передали хрест, вінок, український прапор і прапор бригади, — каже 51-річна Олена КОРОЖАН, мати. — То збирали гроші його друзі, Катя та Антон Солодкі, не родичі, а однофамільці. Уже декілька років проживають за кордоном. Коли вони дізналися про загибель Віталика, вирішили допомогти нам. Катя виставила в інтернеті свою картку. Тільки написала невірно, що гроші потрібні на транспортування і поховання Віталика. Її повідомлення миттю розлетілося інтернетом. Усі зібрані кошти вона перевела вже доньці на картку.

31-річний Віталій Солодкий загинув 24 липня біля села Нововодяне на Луганщині. Навчався в школі №3. У 2007 році вступив до Чернігівського державного механіко-технологічного технікуму, закінчив у 2011 році. Того ж року пішов до армії. Після демобілізації працював барменом у кафе «Кориця» в Києві, барменом у ресторані «Хряк» та «Салобіє» в Чернігові.

Службу проходив у складі одного з підрозділів військової частини А7014 на посаді командира бойової машини- командира відділення механізованого батальйону. За час служби був нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть».

— Ховала сина у свій день народження, 9 серпня. Віталик малював графіті й мурали та був тату-майстром. Казав мені постійно: «Я йду туди, щоб ви тут жили», — додає мати. — 17 листопада Віталика мобілізували. Востаннє говорили по телефону 21 липня, наступного дня о 17.39 він розмовляв зі своєю дівчиною Альоною Бойваленко. Вона двічі їздила до нього в Краматорськ Донецької області. А я чекала вдома. Казав, що відпустку взяти не може. З ним служать хлопці, які більше року не були вдома. Він не може випередити їх і піти раніше.

В окоп, де знаходився син, прилетіла міна, упала біля його ніг. 25 липня ввечері Альонці подзвонив побратим Віталика і розповів, що той загинув. А він сам у лікарні, бо отримав поранення. Два тижні ходили до військкомату, щоб дізнатися, де син. Увесь цей час вважався безвісти зниклим. Третього серпня прийшло сповіщення: син у морзі Дніпра. Наступного дня я з донькою і дівчиною були вже там. Упізнавання проходило за фото в комп’ютері. Упізнали за татуюванням на нозі, яке Віталик зробив за місяць до від’їзду. Як відчував. Також на грудях набив свій позивний — «СВІТ». Українськими літерами. Але в перекладі з англійської мови — солодкий, як і його прізвище.

ГРОШІ НА ДОСТАВКУ ТІЛА І ПОХОВАННЯ ВОЇНА ЗБИРАТИ НЕ ПОТРІБНО

Пошук по сайту

Категорії

Архіви записів

Інші публікації категорії