Тонесенька ниточка надії. Дві Алли чекали обміну полонених. Аби дізнатися вісточку про чоловіка та брата

Головна » Війна » Тонесенька ниточка надії. Дві Алли чекали обміну полонених. Аби дізнатися вісточку про чоловіка та брата

7.11.2024 | Війна

Зліва направо: Алла Ясочко та Алла Сапон

18 жовтня опівночі в Чернігів привезли 95 наших військовополонених. (Куди привезли, не вказуємо, хоч і знаємо. З міркувань безпеки. Ви теж знаєте, де це місце? Ну і мовчіть). Наших обміняли на 95 орків. А також росіяни повернули 501 тіло.

Алла ЯСОЧКО та Алла САПОН, чернігівки, уже о третій дня чекали автобус з полоненими. Хоча в списках їх рідних немає.

— Якщо вдасться, спитаємо — чи бачили вони наших, — в Алли Ясочко сльози на очах. — Знати, почути хоч щось. Щоб не розірвати тонесеньку ниточку надії. Чи живий, чи ні.

Чоловік — військовий 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Безвісти пропав між Попасною та Трипіллям у травні 2022 року. Зв’язок перервався по сьогоднішній день. 26 лютого 2022 року пішов добровольцем.

— Більш як два з половиною роки нічого про них не знаємо, — додає Алла Сапон про рідного брата, який також з 58-ї бригади. — У травні 2022 року біля Попасної були жорстокі бої. Хлопці протистояли вагнерівцям, що лізли в Бахмут. Брали наших військових у полон. Казали, що виконують усі домовленості Женевської конвенції. Але куди дівали полонених після того, як залишали поле бою, ніхто не знає. Понад 250 чоловіків з 58-ї бригади вважають зниклими впродовж 2022-2023 років. Переважно сумчани. Хоча нам відомо про п’ятьох чернігівців, які там служили і пропали.

З травня по вересень 2022 року 58-му окрему мотопіхотну бригаду очолював Дмитро Брижинський, нині голова Чернігівської МВА.

Про обмін Алла Ясочко та Алла Сапон дізналися з телеграм-каналів. Росіяни назвали населений пункт у Білорусі.

— Не знаємо час, коли привезуть. Будемо чекати, — дивиться на годинник Сапон.

— Уперше вирішили прийти, — додає Ясочко. — Раптом пустять, дозволять запитати. Невідомість — найстрашніше. Доньці 11 років. А я за тата не можу нічого сказати. Знає, що пішов, знає, куди. А коли повернеться… Свекруха не дочекалася сина. Не витримала. І чоловік не знає, що його мами вже нема.

— Діти стали доросліші і мудріші, — каже про племінницю, доньку брата Алла Сапон. — Не питає. Розуміє.

Кого вносити в списки на обмін — питання відомчих структур. Зі звільненими військовополоненими працюють представники цих структур. А рідні ніякої інформації про тих, кого вони бачили в полоні, не мають. Ми вимушені ось так ходити, щось видумувати, якось дізнаватися. Для нас хоч якась звісточка — це надія.

— Чи вдалося зустрітися з хлопцями, запитати про чоловіка і брата? — запитала пізніше.

— Ні. Не дочекалися. І нас не пропустили. Бо ми не рідні військових, яких повернули.

— Чи зверталися до Дмитра Брижинського? Можливо, допоміг би.

— Ні, не зверталися.

* * *

18 жовтня додому повернулися двоє чернігівців: Денис Харченко, морпіх, якого росіяни засудили на 18 років («Весть» писала про нього та Олега Тіпікіна в номері від 29 лютого «Морпіхи-чернігівці досі в полоні: Дениса засудили на 18 років, а Олега кинули в мордовські табори»), та 26-річний Олексій Бура, азовець, якого росіяни засудили до довічного ув’язнення.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки