Дружина і донька знайшли на місці загибелі батька його червону футболку. Пробиту осколком, у крові

Дружина і донька знайшли на місці загибелі батька його червону футболку. Пробиту осколком, у крові

Вечір 8 вересня. 57-річна Ольга та 30-річна Валерія МОЛИБОГИ приїхали на поле за Новоселівкою поблизу Чернігова. 4 вересня тут загинув їх чоловік і батько Сергій Молибога, водій, працівник «Данської ради у справах біженців» (DRC).  Також приїхав 32-річний Едвінас ДІКУС, литовець, чоловік Валерії.

Зліва направо: Ольга Молибога (дружина), Едвінас Дікус (зять), Валерія Молибога (дочка) Сергія Молибоги, загиблого 4 вересня від удару російської ракети «Інкандер-М» на полі під Черніговом. Він був водієм демінерів «Данської ради у справах біженців»

1. Росіяни вдарили по працівниках гуманітарної місії з розмінування «Данська рада у справах біженців»

— Мамо, дивись, це схоже на татову футболку, — крізь сльози промовляє Валерія. Підіймає з чорної від вогню трави червону подерту річ. Обережно розгортає: — Подивися, скільки тут дірок.

Тканина розірвана, обпалена, у крові. У траві розкидані бинти, шприци, ампули з-під ліків.

— Так, це вона. Червона робоча футболка з написом «DRC». Я її шукала вдома і не знайшла, — схлипує Ольга. — Вони всі ходять у формі. Ми можемо її забрати?

4 вересня близько 15.00 у район Новоселівки прилетіла ракета «Іскандер-М». Росіяни вдарили по працівниках гуманітарної місії з розмінування
«Данська рада у справах біженців». Навкруги все випалене. Де-не-де ще тліє.
Поле чорне — скільки видно.

Восьмеро людей поранені. Двоє загинули: 33-річний Олександр Турлуківський, демінер, і 53-річний Сергій Молибога, водій.

Олександр з Сіверськодонецька на Луганщині. З дружиною і двома дітьми проживав у Києві. У Чернігові працював останній рік. Через два дні мав повертатися додому.

Сергій чернігівець. До повномасштабного вторгнення його дружина Ольга Молибога працювала юристом у ТОВ «Ліки України». Валерія — відома в Чернігові й за кордоном модель. Проживає нині в Італії. Коли загинув Сергій, мати була в гостях у доньки.

Сергій Молибога на роботі

2. Попало в область серця. Легеню вивернуло на спину

— Причина смерті: масована втрата крові. Влетіло спереду, вилетіло через спину. Як пояснив нам військовий лікар, попадання уламка може бути маленьким за розміром, а от виліт уп’ятеро більший. Влучило в область серця. Рана розміром з сірникову коробку. Легеню вивернуло на спину, — каже Ольга. — Ймовірно, тут йому надавали медичну допомогу. Ось дивіться, цим тампонували рану, — показує на круглу пов’язку, схожу на пластир. Діаметром, як літрова банка. — Не вийшло. Ось мішечки з кров’ю Сергія. Рана була надто велика.

— Він не мав бути там. Його мікроавтобус
стояв першим. Метрів за 100 від того місця,
де уламок влетів йому в груди, — впевнена Лера.

— Тато був дуже скрупульозним. Припускаю, пішов перевірити, чи все там у порядку, чи все сміття після себе зібрали. Чи в порядку автівки. Був би в своєму мікроавтобусі, вижив би… Татові речі  віддали, не знайшли лише техпаспорт на машину.

Медики «Данської ради у справах біженців», які його рятували, професіонали. Постійно проходять курси та навчання. Як нам сказали колеги Сергія, медики відразу кинулися рятувати. Так не можна було робити, міг бути повторний удар. Але вони побігли до нього. А над головами висів російський безпілотник-розвідник.

3. «Чоловік упродовж місяця казав, що в них над головами літав російський розвідник»

Метрів за 20 від того місця, де знайшли футболку Сергія, — вирва від ракети. Діаметром і глибиною десь п’ять метрів. Поряд у купі — залізяччя від «Іскандера». Усюди розкидані речі демінерів, уламки скла та запчастини від мікроавтобусів.

Трохи далі лежить недоїдений торт. Немає десь третини шматків. Того дня в когось з демінерів був день народження.

О 15.45 закінчували працювати. О 15.00 починали перевдягатися і заповнювати документацію. Сергій встиг зняти формені робочі штани (їм видавали штани і футболку).  Встиг перевдягти джинси.

— Сергій працював три роки в цій компанії, — каже Ольга Молибога. — А саме в цьому місці — три місяці. Пройшов безліч курсів. Входив у бригаду з трьох чоловіків. Їм довірили нову машину-демінер, якою можна керувати з дрона. Їздить сама і розміновує територію. Зовні та за розмірами вона схожа на танк. В Україні таких три. Й однією мав керувати чоловік. Навчання проходило багато людей, та лише в Сергія вийшло. Він дуже пишався цим.

Ми ще хвилювалися за нього, щоб нічого не прилетіло, коли віз вулицями цей «танк». Через три дні його бригада мала їхати на Харківщину. Працювати на цій машині там.

— Росіяни виклали в інтернет відео, що нібито влучили по центру запуску дронів. Знімали це з дрона-розвідника.

— Не було там такого. Працювали демінери над розмінуванням території. Якщо придивитися, на тому відео видно, що окрім людей, стоять вісім мікроавтобусів. Під прицілом була якраз татова автівка, — рішуче каже Валерія.

— Чоловік упродовж місяця казав, що, коли вони там працювали, у них над головами літав російський розвідник. Долітався, — зітхає Ольга. — Так, демінери порушили протоколи. Працювали в тривогу. Довго нам не казали, де Сергій. Чого не виходить на зв’язок.

4. «Тато був добряком»

— Від компанії є допомога?

— Так. Оплачують поховання і всі витрати. Надали психологічну допомогу. Мають бути ще якісь виплати за загиблого, але поки не дізнавалися.

— Батько пишався моїм вибором і завжди підтримував, — плаче Валерія. — У 2013 році я була «Міс Чернігів». Далі працювала на подіумах  за кордоном. У Мілані, Кореї, Стамбулі, Португалії, Іспанії, Парижі. З Дольче Габана, Гучі. Була на обкладинках відомих журналів. Знімалася і для українських брендів.

Тато був добряком. І всі друзі це підтверджують. Навколо нього завжди мав бути порядок. Прибирав за іншими, якщо щось не так лежало.

Обожнював собак. Коли Чернігів був в облозі, батьки не виїжджали. Годували військових. Не змогли покинути й безпритульних собак. Третього березня 2022 року вони були на Чорновола, коли поруч в 17-поверхівку влетіла бомба. Стояли в черзі, щоб купити тваринкам їжу. Дивом вижили. У машині чи рюкзаку постійно носив з собою корм для собак.

Поховали Сергія Молибогу 10 вересня на Алеї Героїв кладовища «Яцево».

— Довго чекали на необхідні документи. Його робота прирівнювалася до військових, — каже Валерія. — На звільнених територіях спочатку пускали демінерів, а потім ішли військові.

Обходимо місцевість. Демінери розбили її на сектори: де працювали, де відпочивали, де курили, де обідали. Десь у далечині чути рев двигуна.

— То шахед? — схвильовано перепитує англійською мовою Едвінас Дікус.

— Ні. То мотоцикл. Але треба бути обережними. Зараз теж тривога, — відповідає йому Валерія.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Цей матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відповідальність за його зміст несе виключно ТОВ «Редакція газети «Весть» і вона
не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу