ДМИТРА МАГЛІЧА ЗАПРОСИЛИ ПОДИВИТИСЯ НА ДРОНИ

34-річний Дмитро Магліч, тероборонівець з 119-ї окремої бригади, стік кров’ю 19 серпня біля драмтеатру. Ракета вибухнула, у його грудну клітку поцілив уламок. Як йому допомогти, до приїзду медиків ніхто не знав. А коли вони приїхали, було вже пізно.
Дмитро розбирався в дронах. Ремонтував їх, збирав. Тому його запросили подивитися на «Лютих плашок» до драмтеатру. Магліч завіз дружину і сина на пляж і під’їхав за декілька хвилин до вибуху. Поставив машину. Зробив кілька кроків. Вибух. Впав на бруківку.
Він був у цивільному. Мав при собі документи. Тому його швидко опізнали.
— Що він буде на цій виставці, нам не сказав жодного слова. І взагалі, що вона буде, не казав. Усі військові справи він залишав на службі, удома нічого про це не розповідав. Завжди казав: «Усе буде добре. Не хвилюйтеся», — розповідає 37-річна Ксенія МАКСИМЕНКО, рідна сестра загиблого.
У Дмитра залишилися батьки, сестра, дружина Ірина і п’ятирічний син Даніїл. Прощання було в Катерининці 22 серпня. За 20 хвилин від початку відспівування Україна «почервоніла». У храмі загули телефони: у додатках «Повітряна тривога» голосно залунала сирена. Ксенія закричала, щоб присутні покинули храм. Але ніхто не вийшов. Священники заупокійну літію не зупинили. Як тільки труну поставили у катафалк, пролунав відбій.
— Про прощання з Дімою ми повідомили у фейсбуці. І майже одразу в бік родини почали звучати образи, навіщо ми збираємо людей, невже не навчило. Мовляв, не потрібно цього робити. Але ми вирішили — потрібно, — розповіла Ксенія. — З восьмого класу він уже працював з батьком. Допомагав ремонтувати комп’ютери і принтери. Я працюю на СТО «Норма», продавцем запчастин. Мій директор запримітив брата і запросив його на роботу. Діма трохи підучився і ремонтував електрику в машинах. Аж раптом війна. О четвертій ранку він і кум заправили свої автівки, щоб дружини з дітьми могли виїхати з міста, а самі о шостій ранку вже були під військкоматом.
Навіть коли приїздив під час служби додому, бігав комусь ремонтувати техніку. А тому попрощатися з ним прийшло так багато.
Діма любив ліс. Вільний час проводив там. Тому родиною вирішили поховати його в Ялівщині, серед сосен .
— В ОВА сказали, що родини постраждалих отримають виплати.
— З нами ще ніхто не зв’язувався (виплатили, авт.). З похованням і ритуальними атрибутами допомогли військові. Усе інше вирішуємо власними силами. Після відспівування до мене підійшли лише Олександр Ломако, в. о. міського голови, і Дмитро Блауш, заступник голови Чернігівської обласної ради, поспівчували і сказали, що згодом зі мною зв’яжуться. Наче більше нікого з влади не бачила.
— Дмитро разом з кумом Андрієм Врублевським доєдналися до нас у перший же день великої війни. Строкової служби в нього не було, але прийшов до нас достатньо підготовленим. І мав необхідну амуніцію, бо захоплювався страйкболом (командна гра, у якій «бій» ведеться 6 мм кульками з точних копій бойової зброї), — згадує побратима Валерій РЯБЧЕНКО, командир бригади. — У березні 2022 року в підрозділі з’явилися дрони. Дмитро та Андрій визвалися ними керувати. І перший же їх виїзд став результативний. Хлопці засікли, як орки під час відступу біля Шестовиці «загубили» 12 чоловік. Узяли їх усіх у полон. Обом хлопцям за успішне виконання бойових завдань були присвоєні відзнаки «Золотий хрест»
19 серпня біля драмтеатру загинули:
35-річний Володимир Василенко. Поховали 22 серпня в селі Кучинівка, Сновщина. Співробітник організації БФ «Право на захист». Загинув в автомобілі, коли проїжджав поблизу драмтеатру. Був одружений, без батька залишились четверо дітей. Найстаршому сім років, був разом з батьком у машині. Зараз у тяжкому стані в лікарні. Найменшим двійняткам пів року.
22-річний Назар Ющенко. Був єдиною дитиною в сім’ї. Поховали в селі Волосківці на Менщині 22 серпня.
41-річна Наталія Торія. Працювала в Національному університеті «Чернігівська політехніка». Ішла з церкви з чоловіком, проходила повз театр. Поховали 22 серпня Наталію Торію в Півцях.
Шестирічна Софійка Голинська. Попрощалися в Свято-Троїцькому соборі. Поховали в місті Славутич, звідки родом її мама Ольга. Дівчинка разом з мамою приїхали до Чернігова в гості. Софійка любила співати і танцювати, тому заплигнула на сцену на Алеї героїв. Там її і наздогнав уламок від ракети.
48-річна Світлана Кормільцина. Попрощалися 23 серпня в Чернігові. Працювала старшою викладачкою кафедри іноземної філології Національного університету «Чернігівська політехніка». Загинула в парку під час прогулянки з донькою.
34-річний Олександр Онищенко. Поховали в селі Малківка Прилуцького району, звідки він родом. У Чернігів приїхав разом з дружиною Наталею і сином Ярославом. Жінка мала хрестити дитинку. Наталя та Ярослав зараз на лікуванні в київській лікарні «Охматдит».
* * *
19 серпня довелося перенести з Катерининської церкви на кладовище «Яцево» відспівування 33-річного Дмитра Колухонова, чернігівця. У момент вибуху труну з тілом переставляли в машину в міському морзі. Зрозуміли, що до церкви везти не треба.
Дмитро загинув 12 серпня на запорізькому напрямку. Був розвідником. Залишився син.
Ольга САМСОНЕНКО
Прощається мати Ольга (крайня зліва), дружина Ірина (сидить біля труни) та інша рідня. Фото Ольги Самсоненко