ДМИТРА МАГЛІЧА ЗАПРОСИЛИ ПОДИВИТИСЯ НА ДРОНИ

Головна » Війна » ДМИТРА МАГЛІЧА ЗАПРОСИЛИ ПОДИВИТИСЯ НА ДРОНИ

31.08.2023 | Війна

34-річний Дмитро Магліч, тероборонівець з 119-ї окремої бригади, стік кров’ю 19 серпня біля драмтеатру. Ракета вибухнула, у його грудну клітку поцілив уламок. Як йому допомогти, до приїзду медиків ніхто не знав. А коли вони приїхали, було вже пізно.

Дмитро розбирався в дронах. Ремонтував їх, збирав. Тому його запросили подивитися на «Лютих плашок» до драмтеатру. Магліч завіз дружину і сина на пляж і під’їхав за декілька хвилин до вибуху. Поставив машину. Зробив кілька кроків. Вибух. Впав на бруківку.

Він був у цивільному. Мав при собі документи. Тому його швидко опізнали.

— Що він буде на цій виставці, нам не сказав жодного слова. І взагалі, що вона буде, не казав. Усі військові справи він залишав на службі, удома нічого про це не розповідав. Завжди казав: «Усе буде добре. Не хвилюйтеся», — розповідає 37-річна Ксенія МАКСИМЕНКО, рідна сестра загиблого.

У Дмитра залишилися батьки, сестра, дружина Ірина і п’ятирічний син Даніїл. Прощання було в Катерининці 22 серпня. За 20 хвилин від початку відспівування Україна «почервоніла». У храмі загули телефони: у додатках «Повітряна тривога» голосно залунала сирена. Ксенія закричала, щоб присутні покинули храм. Але ніхто не вийшов. Священники заупокійну літію не зупинили. Як тільки труну поставили у катафалк, пролунав відбій.

— Про прощання з Дімою ми повідомили у фейсбуці. І майже одразу в бік родини почали звучати образи, навіщо ми збираємо людей, невже не навчило. Мовляв, не потрібно цього робити. Але ми вирішили — потрібно, — розповіла Ксенія. — З восьмого класу він уже працював з батьком. Допомагав ремонтувати комп’ютери і принтери. Я працюю на СТО «Норма», продавцем запчастин. Мій директор запримітив брата і запросив його на роботу. Діма трохи підучився і ремонтував електрику в машинах. Аж раптом війна. О четвертій ранку він і кум заправили свої автівки, щоб дружини з дітьми могли виїхати з міста, а самі о шостій ранку вже були під військкоматом.

Навіть коли приїздив під час служби додому, бігав комусь ремонтувати техніку. А тому попрощатися з ним прийшло так багато.

Діма любив ліс. Вільний час проводив там. Тому родиною вирішили поховати його в Ялівщині, серед сосен .

— В ОВА сказали, що родини постраждалих отримають виплати.

— З нами ще ніхто не зв’язувався (виплатили, авт.). З похованням і ритуальними атрибутами допомогли військові. Усе інше вирішуємо власними силами. Після відспівування до мене підійшли лише Олександр Ломако, в. о. міського голови, і Дмитро Блауш, заступник голови Чернігівської обласної ради, поспівчували і сказали, що згодом зі мною зв’яжуться. Наче більше нікого з влади не бачила.

— Дмитро разом з кумом Андрієм Врублевським доєдналися до нас у перший же день великої війни. Строкової служби в нього не було, але прийшов до нас достатньо підготовленим. І мав необхідну амуніцію, бо захоплювався страйкболом (командна гра, у якій «бій» ведеться 6 мм кульками з точних копій бойової зброї), — згадує побратима Валерій РЯБЧЕНКО, командир бригади. — У березні 2022 року в підрозділі з’явилися дрони. Дмитро та Андрій визвалися ними керувати. І перший же їх виїзд став результативний. Хлопці засікли, як орки під час відступу біля Шестовиці «загубили» 12 чоловік. Узяли їх усіх у полон. Обом хлопцям за успішне виконання бойових завдань були присвоєні відзнаки «Золотий хрест»

19 серпня біля драмтеатру загинули:

35-річний Володимир Василенко. Поховали 22 серпня в селі Кучинівка, Сновщина. Співробітник організації БФ «Право на захист». Загинув в автомобілі, коли проїжджав поблизу драмтеатру. Був одружений, без батька залишились четверо дітей. Найстаршому сім років, був разом з батьком у машині. Зараз у тяжкому стані в лікарні. Найменшим двійняткам пів року.

22-річний Назар Ющенко. Був єдиною дитиною в сім’ї. Поховали в селі Волосківці на Менщині 22 серпня.

41-річна Наталія Торія. Працювала в Національному університеті «Чернігівська політехніка». Ішла з церкви з чоловіком, проходила повз театр. Поховали 22 серпня Наталію Торію в Півцях.

Шестирічна Софійка Голинська. Попрощалися в Свято-Троїцькому соборі. Поховали в місті Славутич, звідки родом її мама Ольга. Дівчинка разом з мамою приїхали до Чернігова в гості. Софійка любила співати і танцювати, тому заплигнула на сцену на Алеї героїв. Там її і наздогнав уламок від ракети.

48-річна Світлана Кормільцина. Попрощалися 23 серпня в Чернігові. Працювала старшою викладачкою кафедри іноземної філології Національного університету «Чернігівська політехніка». Загинула в парку під час прогулянки з донькою.

34-річний Олександр Онищенко. Поховали в селі Малківка Прилуцького району, звідки він родом. У Чернігів приїхав разом з дружиною Наталею і сином Ярославом. Жінка мала хрестити дитинку. Наталя та Ярослав зараз на лікуванні в київській лікарні «Охматдит».

* * *

19 серпня довелося перенести з Катерининської церкви на кладовище «Яцево» відспівування 33-річного Дмитра Колухонова, чернігівця. У момент вибуху труну з тілом переставляли в машину в міському морзі. Зрозуміли, що до церкви везти не треба.

Дмитро загинув 12 серпня на запорізькому напрямку. Був розвідником. Залишився син.

Ольга САМСОНЕНКО