Головна » Війна » Бігун Максим Ус поховав сина і переїхав до Києва
21.07.2022 | Війна
Максим та Євгенія Ус в лікарні
— Син загинув, дружині загрожувала ампутація ноги. Не можу змиритися з горем, яке принесла війна. Забрала в нас найдорожче — єдину дитину, десятирічного сина Діму, — описує свою біду 33-річний Максим УС, чернігівець. Він бігун, попри діагноз ДЦП подолав стокілометровий ультрамарафон і потрапив до Книги рекордів України. Про Діму Уса «Весть» писала влітку 2020 року. Тоді хлопчик, граючись, впав до п’ятиметрової технічної вентиляційної шахти колишнього заводу на вулиці Малясова. Діму врятували. Він був аутист, не розмовляв.
36-річна Євгенія, дружина Максима, — нині в інвалідному візку. На правій нозі — апарат Єлізарова. Жінку недавно виписали з лікарні. Її рятували з 16 березня.
— Того вечора був страшний обстріл, — з болем згадує Максим. — Снаряд упав перед будинком. Двері вибило вибуховою хвилею, уламки полетіли в під’їзд. А ми були там. Почув, як дружина кричить. Увімкнув налобний ліхтарик, дивлюся — лежить дитина і пляма крові. Побіг кликати на допомогу. Обстріл не припинявся. Я забіг до сусіднього будинку, кликав на допомогу, але мені сказали, що не можуть нічим зарадити. Кинувся до другого укриття, там теж відмовили. Коли вибіг утретє, то зустрів на вулиці двох чоловіків. Вони покликали товаришів, перенесли дружину та сина в укриття. Там вже викликали «швидку», і їх забрали до лікарні.
Діму одразу повезли на операцію. Виявили проникаюче вогнепальне уламкове поранення головного мозку з вихідним отвором з потиличної області. У дружини було поранення та перелом ноги нижче коліна. Щодня під обстрілами на велосипеді по шість кілометрів в один бік я їхав до обласної лікарні. Дружина лежала на першому поверсі, син — на другому. Дімка помер в реанімації 23 березня. Коли лікар повідомив мені це, я не хотів вірити. Прокляті орки.
Не знав, як повідомити дружині. Зайшов у палату, Женя питає: «Як дитина?» Кажу: «Діми вже немає». Вона заридала. Я теж не міг стриматися.
Дімка любив життя, любив нас. Він вже знав, що треба лягати на підлогу, коли тривога. Слухався і чекав, коли можна гратися далі.
У мене залишилося фото, де ми в коридорі, і він мене обіймає, та мільйони спогадів про нього. Втрачати дітей дуже боляче.
В обласній лікарні Жені надали першу медичну допомогу: видалили уламки і зашили рану, а операцію не робили. Нам допомогли виїхати з Чернігова. Керівництво «Аврори» знайшло лікаря в Києві, котрий зробив дружині операцію. 7 квітня їй видалили 12 сантиметрів кістки. Поставили апарат Єлізарова. Потрібно щодня підкручувати його на міліметр. На те, щоб витягнути кістку до потрібної довжини, знадобиться чотири місяці.
Потім дружину перевезли лікуватися до Борисполя. Там волонтери знайшли нам квартиру і заплатили за неї. Женя більше місяця знаходилася в лікарні в Борисполі. У вільний від роботи час я був за санітара.
Доки не закрився «Ясен», працював там пекарем. За два місяці до війни влаштувався помічником продавця-консультанта в «Аврору». І компанія у зв’язку з нашою бідою надала мені аналогічну роботу в Києві. Отож я їздив до столиці на роботу. Після того, як Женю виписали, ми переїхали до Києва. Ближче до спеціалістів. Бо дружині ще доведеться пережити дві операції. За квартиру для нас домовилися волонтери з фонду «Серце Чернігова».
Моєї зарплати-мінімалки не вистачило б, щоб винаймати житло і на проживання. Дружина раніше доглядала сина, а тепер не може працювати.
У Чернігові після похорону Дімки був лише раз. Закрив справу сина в управлінні соцзахисту, оформив допомогу на поховання і сходив до поліції, написав заяву. Квартира в нас пошкоджена частково.
Було 40 днів по Дмитрику. Приїхати до Чернігова на могилку (він похований на цвинтарі в Ялівщині) не змогли.
— Максиме, ви з дружиною ще молоді. Уже задумувалися, щоб ще народити дитину?
— На жаль, ми не зможемо більше мати дітей. У Жені проблеми з жіночим здоров’ям.
* * *
Хто має можливість допомогти родині, карта «ПриватБанку»: 4149499156357277.
* * *
За даними обласної прокуратури, з початку вторгнення російських військ на Чернігівщині загинуло 22 дитини віком від семи до сімнадцяти років.
