Андрій Мохонько загинув від удару КАБ

 20 жовтня під Катерининською церквою зібралося понад три сотні людей. Усі прийшли на відспівування 37-річного Андрія Мохонька, начальника медичного пункту батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він загинув 12 жовтня на Курщині. З побратимами їхав на завдання, коли прилетів КАБ (керована авіаційна бомба. Її накладні крила збільшують дальність, а GPS-навігація відповідає за точність). Врятуватися не вдалося.

Провести захисника в останню путь приїхала Ніна Ворох, голова громади, і десятки земляків із селища Михайло-Коцюбинське. Там він народився і виріс. Мати працювала лікарем-терапевтом, батько фельдшером. Улітку цього року Андрій приїздив на зустріч випускників з нагоди 20-річчя закінчення школи. Тоді однокласники і бачили його востаннє. У храмі могли подивитися лише на дві його світлини, де він у цивільному одязі та у військовій формі. Труна була закрита.

Прийшло дуже багато медиків. Владислав Кухар, гендиректор міськлікарні №2. Олександр Риженко, відомий чернігівський дитячий хірург, медичний директор клініки «Тесла». У мирному житті Ілля Латоха, сімейний лікар, кандидат медичних наук, а на війні лікар з позивним «Лауреат». Він працював з Мохоньком в одному кабінеті з 2010 по 2017 роки.

З 2012 року Мохонько був сімейним лікарем у 2-й чернігівській лікарні. У лютому 2022 року залишився в місті, обходив укриття, лікував хворих. 21 листопада того ж року мобілізувався до ЗСУ. Лікував бійців батальйону. Проте основним його завданням була евакуація поранених. Рятував воїнів на запорізькому напрямку, під Вовчанськом на Харківщині, на Сумщині, а останнім часом на Курщині.

11 вересня написав у фейсбуку: «Продовжуємо виконувати завдання на нових територіях, але без вашої допомоги не обійтись. На жаль, дороги та час так само безжально нищать техніку, як і ворожі обстріли. Тому є потреба в ремонті автомобілів, що працюють для евакуації поранених».

За час  служби на різних ділянках фронту Мохонько врятував сотні життів, за що отримав не одну відзнаку від командування. Один з врятованих бійців на труну, вкриту національним прапором, поклав шеврон 82-ї бригади.

Усі, хто прийшов, стали навколішки, утворили живий коридор до самого храму. Під пісню «Плине кача» несли труну. За нею йшли найрідніші. 74-річну Раїсу Костянтинівну, матір, підтримувала сестра загиблого Марина і брат-близнюк Володимир. Вдову, 46-річну Олену, підтримували сини: 16-річний Нікіта та 14-річний Денис. Олена настільки була вбита горем, що в неї підкошувалися ноги.

Люди ставали біля домовини на коліна, клали руку на труну чи схиляли голову. Багато вінків, оберемки  квітів не вміщалися на кришці домовини. Тому Роман Кіник,  настоятель храму, попросив класти їх на стільчик і лавку, що стояли неподалік.

Відспівували покійного Роман Кіник та отець Володимир Лящинський. А після присутні заспівали гімн України. Свічки тремтіли в руках.

Поховали Андрія Мохонька на кладовищі в Ялівщині.

* * *

17 жовтня в Катерининці попрощалися з 57-річним Олександром Мельником, чернігівцем. Мельник працював в інституті геологорозвідки. Потім майже 20 років — у Державному агентстві автомобільних доріг. З початку повномасштабного вторгнення пішов визволяти Україну. Виконував бойові завдання на сході до останнього дня. 15 жовтня його життя обірвалося. За Олександром плакали брати, Микола та Сергій. А він усміхався з фотографії.

Валентина ОСТЕРСЬКА.

Фото авторки