Андрій закохався з першого погляду

26-річний Андрій Номерчук був інструктором у «Десні». Стояв на захисті Чернігова. Згодом долучився до полку «Азов».

Андрій Номерчук

— В «Азові» служив з 2023 року в бойовій групі розвідки. Не кожного туди беруть. Треба бути фізично підготовленим та пройти відповідні тренування, — описує бойовий шлях чоловіка 30-річна Анна НОМЕРЧУК, вдова. — Воював на бахмутському напрямку. Був старшим механіком на бронетранспортері. Спільні друзі казали, що він дуже змінився, коли в його житті з’явилася я. Очі з сумних стали радісними.

День весілля. Андрій та Анна Номерчуки

У стосунках ми були близько року. У лютому 2024 року Андрій приїхав додому у відпустку на 10 днів. Заночував у матері. Його батьки розлучені, проживають в Андріївці. Наступного дня помер батько, зупинилося серце.

Андрій важко переживав втрату. Після похорону поїхав до друга в Новгород-Сіверський. Там ми і познайомилися. Я тоді приїхала в гості до батьків.

Довго спілкувалися, знайшли багато спільного. З’ясувалося, що обоє живемо в Чернігові. Перед закінченням відпустки Андрій мені освідчився. Це було 24 лютого 2024 року. 18 липня він знову взяв відпустку, і ми одружилися. Мріяв про дітей. Та не судилося.

Через два місяці, 10 вересня 2024 року, чоловік загинув біля селища Неліпівка на Донеччині. Їхав з побратимом, 19-річним Станіславом Стеблиною, у БТРі. Снаряд потрапив прямісінько в машину. Обидва згоріли живцем. Дістати тіла змогли на другий день. Обгоріли так сильно, що опізнати не можна було.

Більше року боролася за повернення тіла додому. Важко було працювати зі слідчими в Чернігові. Стас з Харкова, рідні його змогли поховати навесні. А в мене постійно були перепони. Весь цей час тіло чоловіка лежало в морзі Дніпра. Наші слідчі вели справу халатно. То речі чоловіка губили, які я передавала на експертизу ДНК: зубну щітку, бритву, гребінець. Як потім виявилося, пів року пролежали на пошті. Підтримала лише патронатна служба «Азова», допомагали писати звернення в різні інстанції. Вони й допомогли потім з похованням.

Попрощалися з Андрієм Номерчуком у Катерининській церкві 24 вересня, поховали в Андріївці.

— Лунала підвищена тривога. Над кладовищем літав рій шахедів. Дві ракети тоді впали в Гончарівському. Було дуже страшно, — згадує похорон вдова. — Окрім Андрія, у мами Олени більше нікого немає. Тепер я їй за доньку.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото з сімейного архіву